Зв'язок між державою і економікою, у процесі якого відбувається формування економічної політики держави, характеризується своєю багатогранністю та багатоаспектністю. Держава є формою політичної самоорганізації суспільства на певній території. При цьому одна із найважливіших сторін її діяльності полягає в управлінні соціальними, економічними, технологічними та іншими процесами, що відбуваються в суспільстві. З цього приводу в науковій літературі існує досить багато теоретичних розробок.
У Словнику економічної теорії Макмілана наводиться спрощено- прагматичне тлумачення: "Економічна політика – це поведінка держави відносно економіки країни" [1, с. 145-146].
Обширно та грунтовно визначили мету економічної політики держави основоположники державного менеджменту Девід Осборн і Тед Геблер. Далекоглядна урядова політика передбачає розвиток конкуренції у сфері надання послуг. Громадяни отримують владу та контроль, які раніше належали бюрократії. Якість роботи залежить від отриманого результату, а не докладених зусиль. Напрямки діяльності визначаються цілями і завданнями, а не умовними правилами та нормативними актами. Споживачам надається вибір в освітній і житлово-комунальній сферах. Запобігання проблемам, а не розгляд варіантів їх вирішення, коли вони вже виникли. Більше старань докладається для збільшення прибутків, а не витрат. Залучення громадськості в процес управління державою, що сприяє більш активній децентралізації влади. Прерогатива надається ринковим моделям управління, а не бюрократичним. Успішне вирішення проблеми завжди вбачається в об'єднанні зусиль держави, бізнесу та громадськості [2, с. 23].
Слід визнати, що питанням ролі держави у суспільному житті значну увагу приділяли представники класичної політекономії. Німецький філософ Іммануїл Кант головним завданням держави вважав обмеження абсолютної свободи природного стану (status naturalis) за допомогою законів, у рамках яких окрема людина була б захищеною від свавілля інших, що робить можливим мирне співіснування - status civilis, в якому всі можуть розвивати свої таланти і вміння [3, с. 17]. Цієї позиції дотримується також англійський філософ Томас Гоббс, який зазначав, що держава виникла як результат договору між людьми, який поклав край природному стану "війни всіх проти всіх" [4, с. 34]. До однієї із найважливіших економічних функцій держави відноситься функція економічної стабілізації. Класики світової наукової думки К. Макконнелл і С. Брю відмічають, що зазначена "...найновіша, в деяких випадках найважливіша функція уряду полягає в тому, щоб стабілізувати економіку, тобто допомагати їй забезпечувати повну зайнятість ресурсів і стабільний рівень цін" [5, с. 231].
Інший відомий економіст Дж. Б'юкенен виділяє дві пріоритетні функції держави – захисну (protective) і продуктивну (productive), або виробничу. У будь-якому суспільстві держава виконує функції об'єднуючого суб'єкта, покликаного сприяти зростанню економічного розвитку країни у двох напрямах: забезпечувати захист життя людей, їхньої свободи і власності, якщо ця власність набута законним шляхом, без застосування сили, шахрайства чи крадіжки; забезпечувати певні суспільні блага, які мають специфічні властивості, що не дають змоги отримати їх за допомогою ринкових механізмів [6, с. 73].
Захисна функція держави полягає в гарантуванні внутрішньої та зовнішньої безпеки і правопорядку, включаючи контроль за дотриманням законодавчих норм. У випадку виникнення внутрішньої або зовнішньої загрози, держава наділена виключним правом застосовувати силові методи впливу.
Економічне значення захисної функції надзвичайно важливе. Наслідками втрати державою контролю в економічній сфері є порушення суспільної рівноваги та фінансова криза. Коли не захищені, чітко не визначені та не дотримуються права приватної власності, у суспільстві поширюється тенденція деформації соціальних цінностей і норм, пригнічуються стимули до ініціативності та чесної праці. За умов, коли одні можуть змушувати платити за себе інших, ринок не може нормально функціонувати, оскільки не діє механізм визначення реальних витрат виробництва товарів, на якому він заснований. Окрім того, нечітко визначені або не достатньо захищені права власності та порядок користування природними ресурсами, які піддаються надмірній експлуатації. Класичним прикладом виникнення такої ситуації є питання забруднення довкілля.
Результатом реалізації другої найважливішої функції держави – продуктивної, є суспільні вигоди, яким притаманні наступні особливості: суспільні блага неможливо надати якомусь одному суб'єкту суспільних відносин, не зробивши їх водночас доступними для інших; дуже важко, а іноді навіть і неможливо, обмежити коло споживачів суспільних благ лише тими, хто за них заплатив [6, "с. 66].
В основі механізму ринкового самоврядування та відомої економічної теорії лежить дія принципу стимулів. Зміни людської поведінки безпосередньо пов'язані зі зміною стимулів. Людині властиво шукати вигоди і уникати збитків. В процесі розподілу благ у суспільстві виникають суперечності між індивідом і громадою, що є наслідком дії саме цього принципу. Ринкові механізми у даному випадку майже не мають впливу. Це спричиняє необхідність пошуку інших чинників зовнішнього впливу. Держава виступає як один із таких регуляторів. Зокрема, вона встановлює баланс між інтересами суспільства та громадянина. Гарантією суспільної вигоди є встановлення державного нагляду та регулювання за ходом планування, виробництва, розподілу та контролю за використанням суспільних благ. У загальновідомому положенні А. Сміта про "три функції корони" йдеться саме про цю функцію держави. Зокрема, держава наділена виключним правом діяти так, як кожна конкретна особа, позбавлена відповідного державного дозволу, не має права діяти, або не зможе виконати таку дію належним чином [7, с. 61].
Разом з тим ми переконані, що у формуванні економічної політики держави визначальну роль відіграє питання: у чиїх інтересах вона здійснюється. При цьому, зокрема, можливі такі варіанти:
• захист інтересів економічно панівного класу;
• забезпечення корпоративних інтересів бюрократичного апарату державних органів;
• підтримка інтересів середнього класу;
• забезпечення інтересів соціально незахищених груп населення;
• пошук балансу між інтересами основних соціальних прошарків.
У реальних умовах, коли сума потреб у життєво необхідних
ресурсах є більшою за їх наявність, економічні інтереси різних соціальних груп неминуче вступають у протиріччя один з одним. Тому держава вимушена або пригнічувати ті чи інші інтереси окремих груп населення країни, або шукати компроміс між ними з метою збереження соціальної стабільності у суспільстві. Виняткове право держави в даному випаду полягає у виявленні та захисті сукупних або типових інтересів усіх членів суспільства. Підкреслимо, що для цього вона має всі необхідні засоби, включаючи систему державного примусу.
Державна економічна політика за сучасних динамічних умов виступає як постійний вплив держави в особі її уповноважених органів на самостійно господарюючі суб'єкти з метою вирішення таких завдань:
• забезпечення виходу країни із системної кризи з подальшою стабілізацією економічної ситуації;
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Державне управління в економічній сфері» автора Автор невідомий на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Генезис наукового уявлення про зміст і сутність економічної політики держави“ на сторінці 1. Приємного читання.
