Цілі, мета і завдання державного управління в економічній сфері

Державне управління в економічній сфері

Розвиток глобалізаційних процесів не тільки не зменшує ролі держави в економічному житті, а навпаки, ставить питання про її збільшення, оскільки посилюється необхідність використання нових ефективних управлінських підходів до проблем, з якими стикається національна економіка під час глобалізації.

Економічна політика держави в умовах становлення і зміцнення ринкових відносин є системою заходів законодавчого, виконавчого та контролюючого характеру, спрямованих на адаптацію існуючої соціально-економічної системи до сучасних умов життєдіяльності суспільства.

Економічна політика держави, згідно з традиційними поглядами, є одним із проявів (функцій) державного управління. Тому на державу покладений обов'язок установлювати загальні норми життєдіяльності та функціонування суспільства. Сучасна ринкова економіка немислима без ефективного механізму її взаємодії з державою, з органами законодавчої та виконавчої влади. Більше того, саме цей механізм став однією із сутнісних ознак високорозвинутого демократичного суспільства, основною ознакою якого є високий рівень добробуту населення країни.

Таким чином, пошуки адекватної міри державного регулювання економіки є головною тенденцією в розвитку сучасного світового ринкового господарства. Дозволяючи зберегти практично всі переваги ринку, регулювання дає можливість згладити негативні сторони його функціонування, перш за все, в соціальній сфері. При цьому особливо важливим моментом для нашої країни є забезпечення утримання відносного балансу між економічною ефективністю та соціальною справедливістю. У результаті збалансованого розвитку економічної і соціальної сфер відбувається підвищення стабільності й ефективності функціонування всіх суспільних механізмів. Саме таке завдання і стоїть перед українською владою: знайти збалансовану міру державного втручання в економіку, і саме на це спрямовано багато законодавчих ініціатив останніх років.

Системне узагальнення вимог до державної економічної політики передбачає розробку концепції державного регулювання економіки, яка б відповідала проблемам, умовам, цілям і наявним у країні можливостям. Визначальною метою такого підходу до формування економічної політики держави повинна бути розробка ефективного механізму, дія якого спрямована на забезпечення добробуту населення.

Концептуальні основи державної економічної політики у даному напрямі можуть бути зведені до таких цілей економічної політики держави, які й складають її основу:

• 1. Економічне зростання. Головною кінцевою метою для кожної національної економіки й економічної політики є добробут населення, який досягається лише через економічний розвиток держави. Заходи економічної політики, спрямовані на досягнення цієї мети, можуть бути різними, але їх поєднує спрямованість на активізацію найважливіших факторів економічного росту, серед яких - реструктуризація економіки, інвестиції капіталу, ефективна зайнятість та зростання продуктивності праці, високий платоспроможний попит населення тощо.

• 2. Оцінка стану економічного розвитку країни. Формування економічної політики держави починається з об'єктивного аналізу її економічного стану, який проводиться на конкретному господарському рівні, виділяються критичні місця в структурі економіки країни, галузі, регіону. Оцінюються терміновість вирішення проблем, альтернативні наслідки усунення негативних явищ.

Оцінка економічного стану країни має містити не просто абстрактну констатацію проблем (наприклад, обмеженість ресурсів, необмеженість потреб), а конкретну характеристику ситуації з визначенням причин (наприклад, низька конкурентоспроможність експортних товарів у зв'язку з високою транспортною складовою в ціні - високі тарифи на перевезення, великі втрати, залежність від імпорту дорогих комплектуючих тощо).

Аналіз економічного стану повинен мати наочно-історичний характер: порівняння із попередніми періодами та між регіонами, із показниками інших країн тощо. Такий аналіз дозволяє складати прогнози. Він передбачає ретельне вивчення можливостей національної економіки з точки зору наявних виробничих чинників і міри їх використання, а також зовнішньоекономічних зв'язків. Важливою складовою аналізу економічного становища є порівняння дійсного економічного стану із прогнозами авторитетних у країні експертів.

Слід зазначити, що в Україні діє велика кількість державних програм (близько 120), значна частина яких не містить конкретних механізмів і критеріїв оцінювання ефективності та характеризується відсутністю моніторингу їх впровадження, декларативністю багатьох проведених та запланованих заходів, непрозорістю при здійсненні державних закупівель і використання бюджетних ресурсів тощо. Усі ці чинники зумовлюють загальну проблему неефективного, нецільового використання й марнотратства бюджетних коштів і високої вартості адміністративних процедур.

3. Визначення стратегії. В сучасних умовах, коли декларується перехід України до економіки інноваційного типу, важливим завданням державної економічної політики є формування дієвої національної інноваційної системи, що забезпечує ефективну співпрацю науки, бізнесу та держави. Для цього необхідне проведення комплексу заходів, які стосуються таких важливих напрямів як формування сприятливого податкового режиму і митної політики; вдосконалення законодавчої бази в області захисту та використання інтелектуальної власності; створення ефективної інноваційної інфраструктури, що забезпечує трансферт результатів сектора досліджень та розробок в національну і глобальну економіку. Щодо останнього, то в Україні зроблено вже певні кроки, а саме затверджено Державну цільову програму "Створення в Україні інноваційної інфраструктури" на 2009-2013 роки [15].

Для створення сприятливого клімату стосовно стимулювання інноваційної діяльності держава може діяти у найбільш поширених двох напрямах: надавати достатнє фінансування інноваційних процесів із бюджету та створювати ефективний механізм податкових стимулів.

Економічна стратегія держави як ціль економічної політики – це, у широкому розумінні, визначений державою курс економічного розвитку, який забезпечує високий рівень життя населення країни. Реалізація даної цілі передбачає визначення пріоритетів на коротко-, середньо- та довгострокову перспективу. Крім того, має бути розроблена стабілізаційна стратегія на випадок світових економічних катаклізмів. У довгостроковому плані економічна стратегія має орієнтуватися на зміну типу організації фінансової системи, що передбачає створення фінансового механізму, адекватного сучасним геоекономічним реаліям. У середньостроковій перспективі орієнтація повинна здійснюватися на пошук і підтримку нових напрямів економічної діяльності: розвідку та розробку корисних копалин, підтримку пріоритетних напрямів господарської діяльності, пошук нових сфер економічної діяльності тощо.

У короткостроковій перспективі метою економічної стратегії повинна бути підтримка стабільного розвитку економіки: контроль інфляції, фіскальна політика, підтримка національної валюти тощо.

Економічна стратегія держави має базуватися на геоекономічних реаліях для практичного забезпечення цілісності національної грошово- фінансової системи, комплексного здійснення бюджетно-податкових, монетарно-кредитних, зовнішньоекономічних, соціальних, інституційно-структурних, демографічних, промислово-інвестиційних та інших заходів впливу на національну економіку з метою створення стимулів для господарюючих суб'єктів, розвитку конкурентної спроможної продукції, впровадження нових відомих технологій.

• 4. Формування політики відповідності інтересам економічної системи Перше питання, відповідь на яке суттєво впливає на формування концепції державної економічної політики: наскільки принципи ринкової економіки є недоторканною цінністю, якою мірою від них можна відступати при збереженні панування цих принципів. Питання це є надзвичайно важливим, оскільки від нього залежить можливість застосування тих або інших адміністративних засобів регулювання, державного програмування, націоналізації й розвитку державного сектору, приватизація державних підприємств. Доцільність і ефективність таких заходів також є предметом даного аналізу.

• 5. Визначення доцільності застосування інструментів державного регулювання. Вибір інструментів державного регулювання залежить від багатьох факторів: сфери регулюючого впливу, виду економічної діяльності, бажаного наслідку тощо. Скажімо, інструменти державного регулювання зовнішньої торгівлі поділяються на митні та не митні. Серед них розрізняють ті, які стимулюють експорт – прямі та непрямі експортні субсидії, й ті, що обмежують імпорт – мито, квоти, ліцензії тощо, тобто торговельні обмеження. У цьому плані важливо врахувати інтереси національних суб'єктів економічної діяльності при підписанні міжурядових й інших міжнаціональних угод.

Традиційними економічними інструментами у сфері державного регулювання фінансових ресурсів є: облікова ставка Центрального банку при рефінансуванні комерційних банків; операції Центрального банку з цінними паперами (операції на відкритому ринку); формування централізованих ресурсів кредитної системи (обов'язкових резервів).

Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Державне управління в економічній сфері» автора Автор невідомий на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Цілі, мета і завдання державного управління в економічній сфері“ на сторінці 1. Приємного читання.

Зміст

  • ПЕРЕДМОВА

  • ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА НАВЧАЛЬНОЇ ДИСЦИПЛІНИ "ДЕРЖАВНЕ УПРАВЛІННЯ В ЕКОНОМІЧНІЙ СФЕРІ"

  • Генезис наукового уявлення про зміст і сутність економічної політики держави

  • Основи державного управління в економічній сфері

  • Цілі, мета і завдання державного управління в економічній сфері
  • Системи державного регулювання економічної політики

  • Світовий досвід формування моделей економічної політики

  • Висновки до глави 1

  • ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ В ЕКОНОМІЧНІЙ СФЕРІ

  • Економічний потенціал країни: поняття та особливості

  • Види економічного потенціалу країни

  • Правове регулювання економічної політики держави в сфері зовнішньоекономічної діяльності

  • Висновки до глави 2

  • ВПЛИВ ВНУТРІШНЬОГО ПОТЕНЦІАЛУ КРАЇНИ НА ФОРМУВАННЯ ЕКОНОМІЧНОЇ ПОЛІТИКИ ДЕРЖАВИ

  • Пріоритетні напрями державної політики у сфері управління земельними ресурсами

  • Державне управління водними ресурсами

  • Державне управління лісовими ресурсами

  • Державне управління мінерально-сировинним комплексом

  • Державна політика розвитку людського потенціалу

  • Висновки до глави 3

  • ВПЛИВ ЗОВНІШНЬОГО ЕКОНОМІЧНОГО СЕРЕДОВИЩА НА ФОРМУВАННЯ ЕКОНОМІЧНОЇ ПОЛІТИКИ ДЕРЖАВИ

  • Державне управління ринком сировинних товарів

  • Державне управління ринком сільськогосподарських товарів

  • Державне управління ринком інтелектуальної продукції

  • Ринок капіталів і можливості доступу до інвестиційних ресурсів

  • Висновки до глави 4

  • ПРІОРИТЕТНІ ЗАСАДИ ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ В ЕКОНОМІЧНІЙ СФЕРІ

  • Інтеграційні можливості України

  • Критерії оцінки добробуту населення, його показники

  • Формування державної політики, спрямованої на забезпечення достойного рівня добробуту населення країни

  • Висновки до глави 5