Історично світові політичні та економічні обставини, які складалися в міжнародних відносинах, породжували широке розмаїття підходів до формування економічної політики. При цьому існували різноманітні економічні моделі, які впродовж багатьох десятиліть відпрацьовувалися і вдосконалювалися окремими державами з урахуванням національних особливостей. Довготривале апробування даних процесів породжувало певну стійку систему підходів і критеріїв визначення основних напрямів економічної політики держави. Це дало змогу об'єднати найбільш схожі механізми економічної політики у системи та моделі державного регулювання.
Характер і форми взаємодії держави й економіки у процесі формування економічної політики обумовлені, як ми вже зазначали, різними чинниками, але однією із найістотніших модифікуючих умов є тип економічної системи. У сучасній вітчизняній і зарубіжній літературі досліджуються різні підходи до класифікації та періодизації економічних систем, що функціонували в історії розвитку людства. Так, російський дослідник А. Ходачек пропонує таку типологію економічних систем [16, с. 75]:
• традиційна ринкова економіка;
• державно-монополістична економіка;
• централізована державна економіка;
• глобалізована відкрита економіка, пов'язана з транснаціональними корпораціями;
• замкнута економіка, орієнтована на внутрішній ринок;
• децентралізована економіка (економіка країни як сукупність регіональних економік);
• децентралізована економіка самоврядних колективних (народних) підприємств;
• змішана економіка перехідного періоду з великою питомою вагою малоконтрольованих суб'єктів господарювання (родинна економіка, малий і середній бізнес).
Елементи цих базових економічних систем можуть співіснувати в державі або в окремих регіонах у досить складній сукупності та в різних співвідношеннях. Проте простішою і наочнішою виглядає класифікація, в якій різні соціальні системи можна поділити на три види: тоталітарні системи державного регулювання економічної політики; ліберальні системи державного регулювання економічної політики; соціальні системи зі змішаною економікою.
Соціальна система з адміністративно-командною економікою почала утверджуватися в СРСР і згодом поширилася на всі країни так званого "соціалістичного табору". У даній системі поглядів приватна і суспільні власність розглядались як антиподи, антагоністи. Перехід до суспільної власності здійснювався шляхом захоплення політичної влади та створення "принципово нової держави", яка зосереджувала у своїх руках практично всі об'єкти власності, обмеживши до мінімуму економічну свободу громадян. Це призвело до зосередження значної влади в руках партійно-державного чиновництва. Саме воно стає реальним власником засобів виробництва і, відповідно, носієм влади, зокрема економічної.
Західний спосіб життя базується на інших моделях взаємодії держави й економіки. На ранньому етапі розвитку капіталізму, добиваючись влади, буржуазія вимагала відмовитися від втручання в економіку. Свобода власності й свобода праці – основні вихідні складові західної моделі економічного життя. У даному випадку доречним буде згадати відомий вислів Шарля Монтеск'є: "Власність – ось дух законів" [17, с. 328].
Західна модель лібералізму й економічної свободи всебічно та глибоко аргументується економістом, лауреатом Нобелівської премії Ф. Гаєком [18, с. 75]. Він виділяє наступні різновиди цієї моделі:
• 1) Індивідуальні зусилля мільйонів осіб формують таку структуру людської діяльності, що її можливості перевищують досягнення свідомо задуманих проектів.
• 2) Протилежні результати експериментів, які конкурують між собою і проводяться в різних частинах того, що колись було загальноєвропейською цивілізацією, продемонстрували перевагу системи, де найвищою цінністю є свобода людини, яка базується на інституті приватної власності.
• 3) Розробка системи аргументів на користь економічної свободи є результатом загального вільного розвитку економічної діяльності як ненавмисного та непередбаченого побічного продукту політичної свободи.
• 4) Головний принцип лібералізму зводиться до використання стихійних сил суспільства за можливістю без примусу.
• 5) Для прихильників системи "планової економіки" недостатньо розробити раціональну і стабільну правову структуру, в рамках якої люди займалися б будь-якою діяльністю відповідно до індивідуальних планів. Вони вимагають від держави централізованого керівництва всією економічною діяльністю на основі єдиного плану. Їх опоненти виступають за те, щоб влада, у розпорядженні якої є апарат примусу, обмежилася створенням умов, що сприяють максимальному розвитку індивідуальних здібностей, ініціативи, самостійного прогнозування і планування діяльності громадян.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Державне управління в економічній сфері» автора Автор невідомий на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Системи державного регулювання економічної політики“ на сторінці 1. Приємного читання.
