Системи державного регулювання економічної політики

Державне управління в економічній сфері

Історично світові політичні та економічні обставини, які складалися в міжнародних відносинах, породжували широке розмаїття підходів до формування економічної політики. При цьому існували різноманітні економічні моделі, які впродовж багатьох десятиліть відпрацьовувалися і вдосконалювалися окремими державами з урахуванням національних особливостей. Довготривале апробування даних процесів породжувало певну стійку систему підходів і критеріїв визначення основних напрямів економічної політики держави. Це дало змогу об'єднати найбільш схожі механізми економічної політики у системи та моделі державного регулювання.

Характер і форми взаємодії держави й економіки у процесі формування економічної політики обумовлені, як ми вже зазначали, різними чинниками, але однією із найістотніших модифікуючих умов є тип економічної системи. У сучасній вітчизняній і зарубіжній літературі досліджуються різні підходи до класифікації та періодизації економічних систем, що функціонували в історії розвитку людства. Так, російський дослідник А. Ходачек пропонує таку типологію економічних систем [16, с. 75]:

• традиційна ринкова економіка;

• державно-монополістична економіка;

• централізована державна економіка;

• глобалізована відкрита економіка, пов'язана з транснаціональними корпораціями;

• замкнута економіка, орієнтована на внутрішній ринок;

• децентралізована економіка (економіка країни як сукупність регіональних економік);

• децентралізована економіка самоврядних колективних (народних) підприємств;

• змішана економіка перехідного періоду з великою питомою вагою малоконтрольованих суб'єктів господарювання (родинна економіка, малий і середній бізнес).

Елементи цих базових економічних систем можуть співіснувати в державі або в окремих регіонах у досить складній сукупності та в різних співвідношеннях. Проте простішою і наочнішою виглядає класифікація, в якій різні соціальні системи можна поділити на три види: тоталітарні системи державного регулювання економічної політики; ліберальні системи державного регулювання економічної політики; соціальні системи зі змішаною економікою.

Соціальна система з адміністративно-командною економікою почала утверджуватися в СРСР і згодом поширилася на всі країни так званого "соціалістичного табору". У даній системі поглядів приватна і суспільні власність розглядались як антиподи, антагоністи. Перехід до суспільної власності здійснювався шляхом захоплення політичної влади та створення "принципово нової держави", яка зосереджувала у своїх руках практично всі об'єкти власності, обмеживши до мінімуму економічну свободу громадян. Це призвело до зосередження значної влади в руках партійно-державного чиновництва. Саме воно стає реальним власником засобів виробництва і, відповідно, носієм влади, зокрема економічної.

Західний спосіб життя базується на інших моделях взаємодії держави й економіки. На ранньому етапі розвитку капіталізму, добиваючись влади, буржуазія вимагала відмовитися від втручання в економіку. Свобода власності й свобода праці – основні вихідні складові західної моделі економічного життя. У даному випадку доречним буде згадати відомий вислів Шарля Монтеск'є: "Власність – ось дух законів" [17, с. 328].

Західна модель лібералізму й економічної свободи всебічно та глибоко аргументується економістом, лауреатом Нобелівської премії Ф. Гаєком [18, с. 75]. Він виділяє наступні різновиди цієї моделі:

• 1) Індивідуальні зусилля мільйонів осіб формують таку структуру людської діяльності, що її можливості перевищують досягнення свідомо задуманих проектів.

• 2) Протилежні результати експериментів, які конкурують між собою і проводяться в різних частинах того, що колись було загальноєвропейською цивілізацією, продемонстрували перевагу системи, де найвищою цінністю є свобода людини, яка базується на інституті приватної власності.

• 3) Розробка системи аргументів на користь економічної свободи є результатом загального вільного розвитку економічної діяльності як ненавмисного та непередбаченого побічного продукту політичної свободи.

• 4) Головний принцип лібералізму зводиться до використання стихійних сил суспільства за можливістю без примусу.

• 5) Для прихильників системи "планової економіки" недостатньо розробити раціональну і стабільну правову структуру, в рамках якої люди займалися б будь-якою діяльністю відповідно до індивідуальних планів. Вони вимагають від держави централізованого керівництва всією економічною діяльністю на основі єдиного плану. Їх опоненти виступають за те, щоб влада, у розпорядженні якої є апарат примусу, обмежилася створенням умов, що сприяють максимальному розвитку індивідуальних здібностей, ініціативи, самостійного прогнозування і планування діяльності громадян.

Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Державне управління в економічній сфері» автора Автор невідомий на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Системи державного регулювання економічної політики“ на сторінці 1. Приємного читання.

Зміст

  • ПЕРЕДМОВА

  • ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА НАВЧАЛЬНОЇ ДИСЦИПЛІНИ "ДЕРЖАВНЕ УПРАВЛІННЯ В ЕКОНОМІЧНІЙ СФЕРІ"

  • Генезис наукового уявлення про зміст і сутність економічної політики держави

  • Основи державного управління в економічній сфері

  • Цілі, мета і завдання державного управління в економічній сфері

  • Системи державного регулювання економічної політики
  • Світовий досвід формування моделей економічної політики

  • Висновки до глави 1

  • ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ В ЕКОНОМІЧНІЙ СФЕРІ

  • Економічний потенціал країни: поняття та особливості

  • Види економічного потенціалу країни

  • Правове регулювання економічної політики держави в сфері зовнішньоекономічної діяльності

  • Висновки до глави 2

  • ВПЛИВ ВНУТРІШНЬОГО ПОТЕНЦІАЛУ КРАЇНИ НА ФОРМУВАННЯ ЕКОНОМІЧНОЇ ПОЛІТИКИ ДЕРЖАВИ

  • Пріоритетні напрями державної політики у сфері управління земельними ресурсами

  • Державне управління водними ресурсами

  • Державне управління лісовими ресурсами

  • Державне управління мінерально-сировинним комплексом

  • Державна політика розвитку людського потенціалу

  • Висновки до глави 3

  • ВПЛИВ ЗОВНІШНЬОГО ЕКОНОМІЧНОГО СЕРЕДОВИЩА НА ФОРМУВАННЯ ЕКОНОМІЧНОЇ ПОЛІТИКИ ДЕРЖАВИ

  • Державне управління ринком сировинних товарів

  • Державне управління ринком сільськогосподарських товарів

  • Державне управління ринком інтелектуальної продукції

  • Ринок капіталів і можливості доступу до інвестиційних ресурсів

  • Висновки до глави 4

  • ПРІОРИТЕТНІ ЗАСАДИ ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ В ЕКОНОМІЧНІЙ СФЕРІ

  • Інтеграційні можливості України

  • Критерії оцінки добробуту населення, його показники

  • Формування державної політики, спрямованої на забезпечення достойного рівня добробуту населення країни

  • Висновки до глави 5