Бурхливий розвиток ринку науково-технічних знань (технологій) відноситься до новітньої історії людства, до періоду після Другої світової війни. Незначні обсяги ліцензійної торгівлі в попередній період, відсутність всесвітньо визнаних центрів, невисокий попит на патенти та ліцензії з відповідною їх пропозицією не сприяли формуванню глобального ринку в даній сфері.
До середини XX століття світова економіка переживала досить тривалий період еволюційного розвитку економічного середовища, що характеризувався повільними темпами розвитку. Але під впливом науково-технічної революції, яка найбільш активно розвивалась у Західній Європі, почався новий, більш інтенсивний етап. Країни стали обмінювались між собою результатами наукових досліджень, секретами й особливостями виробництва, винаходами тощо.
Розпочавшись в кінці XVIII століття, еволюційний період обміну ліцензіями тривав майже 150 років. За цей час об'єми міжнародного обміну становили біля 400 млн доларів на рік. Проте вже на початку третього тисячоліття цей обсяг збільшився майже в сотню разів і така динаміка росту зберігається.
На сучасному етапі розвитку технологій слід говорити про якісно новий стан міжнародної торгівлі науково-технічними знаннями (у формі патентів, ліцензії та ноу-хау), розвиток якої призвів до появи у світовому господарстві відносно самостійного сегмента світового ринку.
Під впливом цих процесів проблема ринку ліцензій поступово набула іншої спрямованості, ніж у перші роки після Другої світової війни. Завдяки використанню досягнень інформатики, збільшенню кількості та різноманітності публікацій про ліцензійну діяльність різних країн і транснаціональних компаній (ТНК) у міжнародних і національних виданнях, стало можливим давати більш-менш адекватні кількісні оцінки обсягів світового і національних ринків, їх галузевої та географічної структури; аналізувати прибуток, динаміку розвитку, попит і пропозицію на ринку ліцензій, проводити кон'юнктурні та маркетингові дослідження, використовувати їх результати в широкому діапазоні – від розробки законодавчих актів і державної ліцензійної політики у цій сфері до проведення окремих комерційних операцій на ринку ліцензій.
Науково-технічний розвиток і розвиток продуктивних сил на основі його досягнень ведуть до поглиблення міжнародного поділу праці. В цих умовах торговельно-економічні відносини між країнами характеризуються швидким розширенням технологічного обміну, значення якого для прогресу людства перевершує комерційний ефект продавців і покупців науково-технічних знань.
Сьогодні провідні позиції на світовому ринку технологій займають декілька держав: як експортери технологій до лідерів відносяться США, Японія, Велика Британія і Німеччина.
Високотехнологічна продукція поступово скрізь витісняє застарілі технології, наслідком чого є зниження цін і наповнення ринків- більш сучасними товарами. Зміна технологічних поколінь зумовлює також і відповідні зміни у тих порівняльних перевагах, котрі визначатимуть геополітичну конкуренцію середини XXI століття. Головна особливість переваг полягає в тому, що інтелектуалізація відкриває можливості багатьом країнам світу стати учасниками майбутнього технологічного прориву: всім державам, які прагнуть поповнити ряди лідерів науково- технічного прогресу, і тим, які не мають для цього певних ресурсних або природних передумов.
Така можливість відкривається і для України, яка після тотального економічного, наукового і технологічного обвалу останніх десятиліть має змогу включитися в світовий глобалізаційний процес і зайняти в ньому сильні позиції на основі використання науково-технічного прогресу і високих технологій.
Досягненню нашою країною рівня розвинутих держав сприятиме послідовна та високоефективні державна політика в інноваційній та науково-технічній галузях. Розвиток високотехнологічних галузей промисловості прямо пропорційний зростанню інноваційно активних підприємств. Загалом все це дозволить збільшити конкурентоздатність вітчизняної економіки. Зважаючи на це, державна політика розвитку ринку інтелектуальної продукції у першу чергу має спрямовуватись на розвиток національного наукового сектору з метою забезпечення економіки держави інноваційною структуризацією.
Серйозною перешкодою на шляху інноваційного розвитку України є наявність сфер вигіднішого отримання прибутку, ніж інноваційне виробництво, яке завжди було більш ризиковане і капіталомістке.
Відсутній платоспроможний попит на інноваційні технології й товари, сировинна спеціалізація, низька оплата праці, недостатнє фінансування наукових досліджень, відплив капіталу за кордон – усі ці характерні риси периферійної країни сьогодні повною мірою властиві вітчизняній економіці. Якщо зараз терміново не перейти до проведення раціональної структурної, інвестиційної, науково-технічної, цінової, промислової політики держави, то на український науково-виробничий потенціал чекають такі реальні загрози: – різке скорочення виробничих потужностей через вихід з ладу застарілого устаткування; – наростання технологічного відставання економіки від рівня світового ринку в результаті зниження її конкурентоспроможності; – погіршення якості людського потенціалу внаслідок падіння рівня життя, зниження освітнього рівня молоді на фоні сучасних технологічних вимог.
На сьогодні в нашій країні не визначено основні засади державної політики з питань забезпечення розвитку національної інноваційної системи; реалізація пріоритетних напрямів розвитку науки, техніки й інноваційної діяльності; програмно-цільове фінансування інноваційної і науково-технічної діяльності; регулювання за напрямами формування інституційного забезпечення інноваційного розвитку національної економіки. Підтримка підприємницької діяльності у сфері інновацій і трансферу технологій здійснюється неефективно, дії органів центральної виконавчої влади не координуються між собою, їх функції дублюються. Як наслідок, на світовому ринку знижуються конкурентоспроможність вітчизняних товаровиробників, рівень технологічного й інноваційного потенціалу національної економіки, втрачаються перспективи стосовно забезпечення його розширеного відтворення.
Вивчення економічного росту найбільш конкурентоспроможних держав підтверджує доцільність розбудови вітчизняної інноваційної галузі. Виключно ця галузь дозволить найбільш повно впроваджувати державну політику, спрямовану на стимулювання розвитку інноваційних процесів. Дуже значущим є поєднання розвитку технологічної сфери з реформуванням української економіки.
За таких обставин можливими є такі основні стратегії розвитку економічної політики держави:
1. Інерційний розвиток. Для цього сценарію характерна система відтворення, якій властивий недостатній рівень інвестицій у реальний сектор економіки і концентрація доходів у сировинному секторі. Реальними є подальша деградація переробної промисловості та збереження низького рівня платоспроможного попиту всередині країни. Даний сценарій розвитку економіки нашої держави призведе до скорочення інноваційної сфери. Попит на інновації з боку приватного сектора не зростатиме, а можливості бюджету стосовно підтримки науково-технічної сфери будуть вичерпані.
Інерційний розвиток не прийнятний для країни у майбутньому, оскільки неминуче подальше падіння рівня життя населення і різке загострення соціальних проблем (зокрема, зростання безробіття), які змусять державу до активних дій для подолання ситуації, що склалася.
2. Експортоорієнтований розвиток. У разі втілення в життя такого сценарію побудови економічної політики, в перспективі збережеться провідна роль експортних секторів економіки, які забезпечуватимуть необхідними фінансовими ресурсами бюджет і економіку в цілому. При цьому весь потенціал для розвитку даних галузей без суттєвих капіталовкладень уже практично вичерпаний. їх подальші перспективи пов'язані зі значними капітиловкладеннями в розвідку та освоєння нових родовищ, реконструкцію і розширення мережі трубопровідного транспорту, заміну та модернізацію діючих виробничих потужностей із видобування і переробки сировини. За оцінками експертів, цей шлях розвитку не може забезпечити в найближчій перспективі високих темпів збільшення ВВП.
Сценарій експортоорієнтованого розвитку дозволить зберегти можливості для фінансування наукомісткого сектору економіки із державного бюджету на існуючому сьогодні рівні. Одночасно попит приватних компаній на інновації зростатиме на стільки, на скільки інвестиційні потреби галузей-експортерів задовольнятимуться за рахунок замовлень вітчизняним машинобудівним підприємствам і стимулюватимуть їх інноваційну активність.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Державне управління в економічній сфері» автора Автор невідомий на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Державне управління ринком інтелектуальної продукції“ на сторінці 1. Приємного читання.
