Ринок капіталів є ключовим компонентом економічної політики держави. Важливою передумовою успіху будь-яких заходів у галузі його розвитку є створення сприятливих умов для підприємництва та надходження інвестицій.
Відповідно до економічних енциклопедичних видань капітал (capital) - це таке "слово, яке використовують для позначення чинника виробництва, що утворюється самою економічною системою. Це слово також використовують як термін для позначення фінансових активів" [23, с. 212].
Загальновідомо, що немає кращого способу управляти державою і суспільством, ніж за допомогою фінансів. Держава, направляючи потоки коштів у необхідні їй русла, сприяє розвитку тих чи інших суспільних сфер і, навпаки, скорочуючи або взагалі ліквідуючи фінансування певних структур або галузей, ставить їх в умови занепаду чи навіть відмирання. Важливим чинником регулювання даних процесів виступає ринок капіталів, який є невід'ємним елементом економічної стратегії держави, яка розвивається за ринковими принципами.
Ринок капіталів можна назвати частиною загального фінансового ринку, оскільки він формує попит і пропозицію на грошовий капітал. Значна частина західноєвропейських й американських вчених виходить з того, що світовий фінансовий ринок поділяється на ринок капіталів і грошовий ринок.
Ринок капіталу є групою взаємопов'язаних ринків, які створюють попит і пропозицію на фінансові елементи, а також формують ціну. Його основними активами є товар, сировина й енергія. На ринку також перерозподіляються ще й вільні кошти інвесторів, які переходять у розпорядження економічних суб'єктів, які їх потребують.
Схематично місце ринку капіталу в структурі фінансового ринку зображено на рис. 4.3. Ринки капіталу включають у себе ринок цінних паперів (фондовий ринок) та інших фінансових інструментів (окрім інструментів грошового ринку).
В Україні на ринках капіталу накопичилось чимало проблем, які потребують негайного вирішення. Насамперед, це стосується розвитку інфраструктури, зосередження купівлі-продажу цінних паперів на фондових біржах й інших центрах торгівлі, розбудови Національної депозитарної системи, удосконалення механізму захисту прав інвесторів і системи розкриття інформації на ринку цінних паперів, випуску й обігу фінансових інструментів.
Рис. 4.3. Структурні елементи світового фінансового ринку
Джерело: розроблено автором.
Україна може поступово інтегруватись в світові ринки капіталу. При цьому варто не забувати про недовершеність і проблемність системи, значну кількість невдалих реформ, недоліки в розробці правової бази. Крім того, вітчизняний ринок цінних паперів, які залишаються фінансовими інструментами значної впливовості, не має належного управління. Це уповільнює економічний розвиток, впливає на економічну політику та фінансову безпеку. При існуванні такої низки проблем говорити про динамічну інтеграцію досить складно.
Потужним механізмом забезпечення фінансової безпеки країни є можливість доступу до міжнародних ринків капіталу. Цей механізм активно використовує Україна у вирішенні різних фінансових проблем, таких як: покриття дефіциту бюджету, розрахунки за міжнародними зобов'язаннями, соціальні витрати. Використання кредитних коштів на такі потреби є грубою помилкою економічної політики держави. Залучені кошти мають направлятися виключно на розвиток економіки (інвестиційна складова), в іншому випадку така політика створює загрози, а то й передумови дефолту держави.
Сьогодні категорія державних запозичень залишається актуальною, оскільки ця форма кредитування обслуговує безпосередньо економічні інтереси держави, опосередковує зв'язки між її бюджетом і всіма сферами економіки [24, с. 13].
При державних запозиченнях залученії кошти надходять у розпорядження держави, перетворюючись в її додаткові фінансові ресурси. Джерелом погашення цих позик і виплати процентів по них виступає бюджет. Державні запозичення, пов'язані із функціонуванням політичної надбудови й рухом бюджетних коштів, відображають частину фінансових відносин суспільства. При позичках коштів державою забезпеченням кредиту виступає все майно, що є в її власності, майно відповідної територіальної одиниці чи будь-якій її дохід. Проте це не справжня, а уявна застава. На практиці не вказується майнове забезпечення коштів кредитної угоди з боку держави- позичальниці. Крім того, як досить дієвий, а інколи визначальний механізм в економічній політиці, державний кредит завжди передбачає політичний контекст. Саме ця його характеристика і визначає проблему не тільки теоретичного розв'язання, а й практичного втілення.
Позитивна роль державного запозичення полягає в тому, що це беземісійна форма поповнення бюджету для розширення можливостей задоволення державних потреб, фінансування непередбачуваних потреб, удосконалення організації грошового обігу, покращення стану розрахунків, розвитку пріоритетних галузей економіки тощо.
Державне запозичення можна розглядати крізь призму декількох категорій у сутності яких виявляються функції державного запозичення: як економічна категорія поєднує фінанси та кредит, зокрема, як елемент фінансової системи обслуговує формування і використання централізованих грошових фондів держави; як фінансова категорія виконує три функції: розподільчу, регулюючу та контролюючу.
Державні запозичення можна також визначити як політичну категорію. У такому аспекті державний кредит виступає показником внутрішньополітичної ситуації в країні (особливо ступеня довіри громадян до держави) а також є певним економічним барометром у зовнішньоекономічній і геополітичній сферах.
Відносини в сфері державних запозичень виникають і можуть розвиватися тільки в результаті їх належного правового оформлення, тобто вони обов'язково мають юридичну основу. Через механізми правового регулювання держава може як гальмувати так і прискорювати суспільний прогрес, тобто суттєво впливати на відтворювальні процеси у суспільстві. Отже, правові норми як висхідні положення, на яких грунтується державне кредитування, відіграють визначальну роль.
Залежно від місця розміщення розрізняють внутрішні державні кредити і зовнішні державні запозичення.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Державне управління в економічній сфері» автора Автор невідомий на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Ринок капіталів і можливості доступу до інвестиційних ресурсів“ на сторінці 1. Приємного читання.
