Державне управління лісовими ресурсами

Державне управління в економічній сфері

Значну роль серед видобувних галузей важкої промисловості відіграють лісова, деревообробна і целюлозно-паперова. Ліси України відіграють виключно важливу роль у функціонуванні ландшафтних екосистем, збереженні природного середовища та біорізноманіття. Лісовий покрив України докорінно перетворено людиною не тільки кількісно, а й якісно. За останні 40 років площа вкритих лісовою рослинністю земель збільшилася на 31,8 % і досягла 9,4 млн. га. Запаси деревини зросли до 1,7 млрд. м. Завдяки активній діяльності лісівників в останні декілька десятиліть значно покращилися показники лісового фонду. Проте все ще фактична лісистість території країни (15,7 %) є недостатньою. Для досягнення оптимального її рівня (у межах 19-20 %) необхідно збільшити площу лісів щонайменше на 2–2,5 млн. га.

При загостренні економічної ситуації та посиленні екологічних проблем, перед лісовим господарством постає важливе завдання щодо підтримки досягнутих обсягів виробництва і подальше їх нарощування за умов ефективного використання лісових ресурсів. За останніми даними, площа земель лісового фонду становить 10,6 млн га, однак в Україні низька лісистість території (16,1 %) як порівняно з багатьма країнами Європи так і з оптимальним показником, який становить 20 %. Так, лісистість Польщі становить 29 %, Німеччини – 30 %, Італії - 33 %, Швеції та Фінляндії - понад 60 %. Якщо враховувати, що загальна площа України дорівнює 603,7 тис. м2, то площа лісів має становити 118,53 тис. м2. Отже, для досягнення оптимального рівня необхідно відновити лісами 2,4 млн га території України [15].

Якщо зазначені темпи заліснення будуть збережені, то лише через 20 років в Україні буде досягнутий оптимальний рівень лісистості. Ліси Держкомлісгоспу, віднесені до природно-заповідного фонду, займають близько 1,2 млн га, або 35 % природно-заповідного фонду України. Частка заповідних лісів, що перебувають у підпорядкуванні Держкомлісгоспу, становить 15,4 %.

Відповідно до показників ведення лісогосподарської діяльності (табл. 3.6) кризовим можна вважати 2008 рік. Позитивна динаміка збільшення обсягів продукції, робіт і послуг лісового господарства у 2009-2010 роках порушилася у 2011-му році, коли показник знизився майже на 8%, але на початку 2012-го ситуація дещо виправилася й обсяги зросли більше ніж на 40 %. У цілому, лісові ресурси України можна оцінити як недостатні. Ситуація погіршується через великі обсяги заготівель і недостатнє відновлення лісового фонду. Лісова промисловість погано розвинута. Значна частка її експорту – це необроблена чи напівоброблена деревина, а імпорт складається з продукції, яку можна виробляти в Україні [16].

Завданням лісового комплексу й суміжних галузей є зростання обсягів виробництва за рахунок оптимізації ресурсів без збільшення заготівель, підвищення ефективності використання лісосічного фонду, розробка дієвої програми прискореного відтворення лісових ресурсів.

Таблиця 3.6. Основні показники ведення лісогосподарської діяльності у 2009-2012 роках

ПеріодОбсяги продукції, робіт та послуг лісового господарства, млн грн.Заготівля ліквідної деревини, млн м3
усьогоу т. ч. обсяги продукції лісозаготівельусьогоу т. ч. від рубок головного користування
20092956,32381,216,87075,4
201033^2,72893,915,76996,8
20113138,12653,614,26704
20124097,7130,616,17239,0

Джерело: Розроблено автором на основі даних Державної служби статистики України

У багатьох регіонах України часто з'являються осередки всихання лісів, значні площі займають малоцінні та похідні деревостани, використання лісами природної родючості земель рідко перевищує 70 %. Поряд із зростаючим антропогенним тиском і впливом природних факторів на ліси, такий стан ще зумовлено і недоліками у проведенні лісогосподарських заходів. Зменшились обсяги освітлень і прочисток. Ігноруються поступові та вибіркові системи головних рубань, на примітивному рівні технології лісогосподарських робіт. Такі негативні тенденції зумовлюють небажану зміну порід, зниження стійкості насаджень, зменшення запасів стиглих і пристигаючих лісостанів.

Біля 3,5 млн. га лісів ростуть у зоні радіоактивного забруднення, частину з яких повністю виключено із господарського виробництва.

В останні роки через недостатнє фінансування різко зменшилися обсяги агролісомеліоративних робіт і площі захисних лісових смуг. Ситуація, що склалася в цій галузі, майже катастрофічна.

Незважаючи на те що в останні роки лісогосподарська галузь України функціонувала стабільно, забезпечувала виконання завдань із ведення лісового та мисливського господарств, динаміка її розвитку відстає від вимог ринкової економіки, не повною мірою враховує складові ефективного управління лісами. Це зумовлено цілою низкою внутрішніх і зовнішніх факторів. Із внутрішніх факторів, які впливають на розвиток лісового господарства в довгостроковій перспективі, відзначимо наступні:

• особливості політичної та соціально-економічної ситуації в країні;

• недостатня розробленість нормативно-правової бази щодо ведення лісового господарства та відповідних відносин;

• низький попит на деревину на внутрішньому ринку, особливо на низькоякісну;

• недосконалість управління лісогосподарською діяльністю в лісах, що належать до різних форм власності;

• низький стан розробленості фінансового й економічного механізму розвитку лісового господарства;

• неадаптованість машинобудівної бази до потреб господарства, що не дає змоги вдосконалювати технології лісогосподарських операцій;

• відставання профільної науки та освіти від сучасних світових тенденцій розвитку;

• невідповідність кадрового забезпечення галузі сучасним вимогам;

Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Державне управління в економічній сфері» автора Автор невідомий на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Державне управління лісовими ресурсами“ на сторінці 1. Приємного читання.

Зміст

  • ПЕРЕДМОВА

  • ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА НАВЧАЛЬНОЇ ДИСЦИПЛІНИ "ДЕРЖАВНЕ УПРАВЛІННЯ В ЕКОНОМІЧНІЙ СФЕРІ"

  • Генезис наукового уявлення про зміст і сутність економічної політики держави

  • Основи державного управління в економічній сфері

  • Цілі, мета і завдання державного управління в економічній сфері

  • Системи державного регулювання економічної політики

  • Світовий досвід формування моделей економічної політики

  • Висновки до глави 1

  • ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ В ЕКОНОМІЧНІЙ СФЕРІ

  • Економічний потенціал країни: поняття та особливості

  • Види економічного потенціалу країни

  • Правове регулювання економічної політики держави в сфері зовнішньоекономічної діяльності

  • Висновки до глави 2

  • ВПЛИВ ВНУТРІШНЬОГО ПОТЕНЦІАЛУ КРАЇНИ НА ФОРМУВАННЯ ЕКОНОМІЧНОЇ ПОЛІТИКИ ДЕРЖАВИ

  • Пріоритетні напрями державної політики у сфері управління земельними ресурсами

  • Державне управління водними ресурсами

  • Державне управління лісовими ресурсами
  • Державне управління мінерально-сировинним комплексом

  • Державна політика розвитку людського потенціалу

  • Висновки до глави 3

  • ВПЛИВ ЗОВНІШНЬОГО ЕКОНОМІЧНОГО СЕРЕДОВИЩА НА ФОРМУВАННЯ ЕКОНОМІЧНОЇ ПОЛІТИКИ ДЕРЖАВИ

  • Державне управління ринком сировинних товарів

  • Державне управління ринком сільськогосподарських товарів

  • Державне управління ринком інтелектуальної продукції

  • Ринок капіталів і можливості доступу до інвестиційних ресурсів

  • Висновки до глави 4

  • ПРІОРИТЕТНІ ЗАСАДИ ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ В ЕКОНОМІЧНІЙ СФЕРІ

  • Інтеграційні можливості України

  • Критерії оцінки добробуту населення, його показники

  • Формування державної політики, спрямованої на забезпечення достойного рівня добробуту населення країни

  • Висновки до глави 5