Економічний потенціал країни: поняття та особливості

Державне управління в економічній сфері

Протягом останніх десятиліть у світовій господарській системі відбулися кардинальні зміни. Основний напрям економічного розвитку полягає у наступних закономірностях: чим більше в країні розвинуті ринкові відносини – тим потужнішим є вплив держави на формування та функціонування ринкових механізмів й інститутів. Сучасний ринок координується державою, яка вважається єдиним центром, здатним формувати та розвивати ринкове середовище. Таким чином, вона забезпечує зростання економічних показників і гарантує стабільність. Виробничий характер національної економіки залежить від внутрішніх джерел простого її розширеного виробництва, оптимальної структури, розподілу прав власності, економічних і фінансових механізмів, типу соціальних і трудових відносин, форм зв'язку із зовнішнім світом її кордонів національної економіки. При цьому стабільний розвиток економіки с найважливішим показником економічної безпеки країни, передумовою доступності внутрішніх і зовнішніх джерел ресурсів для залучення їх у виробничий процес.

У цьому ракурсі важливим напрямом удосконалення механізмів державного регулювання економіки виступає науково-теоретичне обгрунтування пріоритетів держаного управління у даній сфері.

Центральним питанням економії природних ресурсів є часові проблеми їх аллокації (розподілу), тобто перспективи використання природних запасів у майбутньому залежить від інтенсивності їх експлуатації сьогодні. З огляду на це у рамках стандартного аналізу економічної теорії добробуту слід розглядати відновні та невідновні ресурси. При аналізі кожного ресурсу маг враховуватися широкий спектр його якісних характеристик, які визначаються геологічними умовами залягання родовищ корисних копалини (для мінерально- сировинних ресурсів - у першу чергу). Економічні і технологічні умови визначають, які якості ресурсу є найпривабливішими з точки зору його розробки і використання. Ключовим індикатором дефіцитності сировинного ресурсу с його реальна ціна, оскільки зростаючі втрати чи попит на будь-які товари зумовлюються, перш за все, їх браком, що виявляється у підвищенні цін на них.

Сьогодні прерогативою держави с використання превентивних заходів, які не відносяться ні до інституційних, ні до ринкових (або фінансових) методів, оскільки вони передбачають реалізацію певних примусових дій, спрямованих на недопущення або мінімізацію загроз безпеці держави. До таких заходів можна віднести директивну вимогу поставляти певні ресурси за вказаною ціною і в строго визначених обсягах або взагалі повну заборону використання якого-небудь ресурсу (припинення його видобування).

Проте можливості держави не зводяться виключно до силових дій, адже за їх допомогою неможливо забезпечити задоволення системних інтересів в умовах ринкової економіки, зокрема: - підвищення стійкості процесу виробництва; – упорядковування та підвищення прозорості процесів руху товару а також взаємних платежів; - керованість цінової кон'юнктури; - протидію спекулятивним тенденціям; - презентацію можливостей національної економіки (ярмарки, виставки); - здійснення необхідних товарних інтервенцій.

Умовою реалізації названих системних інтересів (державних функцій) є існування системи організованих ринків. При цьому термін "організований ринок" є синонімом "прозорого ринку", тобто він має бути заснований виключно на довірі, раціональному утилітаризмі, симпатії, емпатії (співпереживанні), інтерпретаційній раціональності (передбачуваності взаємних дій на основі взаєморозуміння як способу вирішення актуальних проблем, тобто конфлікту інтересів).

Державне втручання у ціноутворення має враховувати глобальні впливи. І в жодному разі не ігнорувати ринкове ціноутворення на міжнародних ринках. Важливим виявом є динаміка вартості нафти, яка значною мірою визначається курсовою динамікою долара до основних валют (насамперед євро) (рис. 2.1).

Динаміка вартості нафти

Рис. 2.1. Динаміка вартості нафти

Джерело: розроблено автором на основі даних міжнародної статистики

Узагальнюючи викладене, необхідно виділити основні економічні чинники, які впливають на ефективність економічної політики держави у процесі розвитку ринкової торгівлі сировинними ресурсами:

• розвинутий ринок базового активу (для можливості виконання та хеджування строкових контрактів); – інформаційна прозорість ринку базового активу; – неможливість маніпулювання цінами спот-ринку;

• наявність інтересу до інструменту з боку різних типів інвесторів;

• біржа, яка організовує торги, повинна мати гарну репутацію і надійне фінансове забезпечення.

З огляду на визначені чинники успішного розвитку організованого (тобто біржового) ринку, його можна розглядати як саморегульовану економічну систему, в якій із політико-інституційних причин, з одного боку, і структури сировинного ринку - з іншого, держава вимушена застосовувати ринкові методи управління, використовуючи можливості фінансових інструментів. Тобто, вона виступає одним із учасників ціноутворення і впливає на рівновагу між попитом і пропозицією, лише виконуючи прийняті "правила". Ступінь участі держави в ринковому (біржовому) ціноутворенні досить важливий, оскільки безпосередньо впливає на фінансову оцінку національного багатства країни.

Таким чином, держава розробляє спільні й обов'язкові для всіх учасників ринку правила, які забезпечують законність і правомірність їхньої діяльності. Крім того, ринок координується підприємцями, які реалізують свої завдання, проводячи економічну діяльність, згідно визнаних норм і правил, встановлених державою. Так держава виступає виразником суспільних цілей та інтересів.

Протягом останніх десятиліть процеси реструктуризації світової економіки супроводжуються виникненням нових центрів зростання із перспективою зміни світових лідерів, що ставить перед усіма країнами нові завдання. їх сутність зводиться до чіткого визначення проблем і перспектив розвитку, недоліків і конкурентних переваг із тим, аби усвідомити, яке місце країна може зайняти у новій світовій економічній системі і що для цього необхідно буде зробити. За таких обставин нарощування економічного потенціалу нашої держави є необхідною умовою її участі у світовому господарстві.

У першу чергу слід формувати якісні, а потім вже й кількісні зміни в загальній системі суспільного виробництва. Така тенденція, здатна викликати серйозні наслідки, спостерігається в основі розвитку будь-якої економічної системи. Якщо просто ігнорувати дані аспекти, міжнародна конкуренція не зможе досягти необхідного рівня, знизиться також і попит, оскільки відсутня організація і впровадження сучасних технологій. Розбіжність в керівництві не дозволяє долати наростаючу інерцію економічного спаду, що поступово може призвести до чергової фінансової кризи [7, с. 121].

Економічні відносини, що склалися в системі світогосподарських зв'язків, змушують держави не лише брати участь у цьому процесі, а й вивчати досвід інших країн у нарощуванні економічного потенціалу. Ми звертаємо увагу на існування механізмів, які можуть забезпечити перетворення наукової ідеї у актуальну прикладну розробку, і вже потім - у перший зразок і перспективне масове виробництво.

Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Державне управління в економічній сфері» автора Автор невідомий на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Економічний потенціал країни: поняття та особливості“ на сторінці 1. Приємного читання.

Зміст

  • ПЕРЕДМОВА

  • ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА НАВЧАЛЬНОЇ ДИСЦИПЛІНИ "ДЕРЖАВНЕ УПРАВЛІННЯ В ЕКОНОМІЧНІЙ СФЕРІ"

  • Генезис наукового уявлення про зміст і сутність економічної політики держави

  • Основи державного управління в економічній сфері

  • Цілі, мета і завдання державного управління в економічній сфері

  • Системи державного регулювання економічної політики

  • Світовий досвід формування моделей економічної політики

  • Висновки до глави 1

  • ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ В ЕКОНОМІЧНІЙ СФЕРІ

  • Економічний потенціал країни: поняття та особливості
  • Види економічного потенціалу країни

  • Правове регулювання економічної політики держави в сфері зовнішньоекономічної діяльності

  • Висновки до глави 2

  • ВПЛИВ ВНУТРІШНЬОГО ПОТЕНЦІАЛУ КРАЇНИ НА ФОРМУВАННЯ ЕКОНОМІЧНОЇ ПОЛІТИКИ ДЕРЖАВИ

  • Пріоритетні напрями державної політики у сфері управління земельними ресурсами

  • Державне управління водними ресурсами

  • Державне управління лісовими ресурсами

  • Державне управління мінерально-сировинним комплексом

  • Державна політика розвитку людського потенціалу

  • Висновки до глави 3

  • ВПЛИВ ЗОВНІШНЬОГО ЕКОНОМІЧНОГО СЕРЕДОВИЩА НА ФОРМУВАННЯ ЕКОНОМІЧНОЇ ПОЛІТИКИ ДЕРЖАВИ

  • Державне управління ринком сировинних товарів

  • Державне управління ринком сільськогосподарських товарів

  • Державне управління ринком інтелектуальної продукції

  • Ринок капіталів і можливості доступу до інвестиційних ресурсів

  • Висновки до глави 4

  • ПРІОРИТЕТНІ ЗАСАДИ ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ В ЕКОНОМІЧНІЙ СФЕРІ

  • Інтеграційні можливості України

  • Критерії оцінки добробуту населення, його показники

  • Формування державної політики, спрямованої на забезпечення достойного рівня добробуту населення країни

  • Висновки до глави 5