ВПЛИВ ВНУТРІШНЬОГО ПОТЕНЦІАЛУ КРАЇНИ НА ФОРМУВАННЯ ЕКОНОМІЧНОЇ ПОЛІТИКИ ДЕРЖАВИ

Державне управління в економічній сфері


Державне управління природно-ресурсним потенціалом


Завдяки своєму досить вигідному географічному положенню Україна має багатий спектр природних ресурсів: водних, лісових, земельних, ресурсів надр, у тому числі мінерально-сировинну базу, що складає потужну основу для вирішення соціально-економічних проблем, особливо за умов обмеженості фінансових коштів.

Загальна характеристика державного управління земельними ресурсами

Одним із найважливіших ресурсів країни, безумовно, є земельні ресурси. Юридична та економічна наукова література розглядає даний термін "земля" як природний об'єкт природного походження [1, с. 6], просторово-територіальний базис для розвитку виробництва [2, с. 113], частина космічного простору, земна куля [3], основний базис для виробництва в сільському господарстві [4, с. 364].

Законодавче визначення землі та земельних ресурсів закріплене в Законі України "Про охорону земель" від 19.06.2003 р. Відповідно до ст. 1 якого "земля – поверхня суші з грунтами, корисними копалинами й іншими природними елементами, які органічно поєднані між собою та функціонують разом із нею" [5].

Саме поняття "земельні ресурси" безпосередньо пов'язане із господарською діяльністю людини. За своєю суттю термін "земельні ресурси" дуже багатогранний. Відповідно до ст. 1 даного Закону, земельні ресурси – це сукупний природний ресурс поверхні суші як просторового базису розселення і господарської діяльності, основний засіб виробництва в сільському та лісовому господарстві [5].

Володіючи таким потужним і оригінальним засобом виробництва як земля, держава, сільськогосподарські організації, товаровиробники зобов'язані вміло управляти земельними ресурсами, що передбачає їх раціональне використання.

Земельним ресурсам властива здатність, з одного боку, до відтворення, а з іншого - до капіталізації, тому важливою стає ідентифікація співвідношення між внеском земельних ресурсів і праці у створенні багатства держави.

Потенціал земельного фонду України визначається наявними ресурсами та їх структурою (табл. 3.1).

Таблиця 3.1. Земельні ресурси України та їх структура

Вид земельних ресурсівПлоща, млн. га% до загальної площі
Разом сільськогосподарських угідь42,470,5
Орні землі34,357
Сади, виноградники й інші багаторічні насадження1,11,9
Сіножаті, пасовища та перелоги711,7
Ліси, захисні лісонасадження і чагарники10,216,6
Болота0,81,3
Водойми2,43,9
Піски й яри0,50,8
Шляхи11,6
Інші землі3,35,3
Усього60,4100

Джерело: Розроблено автором на основі даних Державної служби статистики України.

У структурі земельних ресурсів України основну їх частку займають сільськогосподарські угіддя - більше 70 % (див. табл. 3.1), серед яких на орні землі припадає 34,3 млн. га, або 57 %, близько 12% - це сіножаті, пасовища й перелоги та 1,1 млн. га – сади, виноградники й інші багаторічні насадження.

Аналіз показав скорочення сільськогосподарських угідь (рис. 3.1), які в 2009 році становили 41 596,4 тис. га, що на 434 тис. га, або на 2%, менше у порівнянні з 1990 роком. В цілому за 10 років, 2002- 2012 pp., загальна площа сільськогосподарських угідь скоротилася на 264,1 тис. га. Спрогнозовано, що за такої тенденції до 2017 року їх площа може зменшитися ще на 100 тис. га, а у 2020-му їх розмір складе приблизно 41 450 тис. га. Про недостатній рівень використання земель сільськогосподарського призначення свідчить аналіз стану динаміки рентабельності продукції рослинництва (Додаток Б).

Земельні ресурси в сільському господарстві поєднують у собі такі головні особливості, як територіальний базис для розміщення продуктивних сил, властивість природного ресурсу й основного засобу виробництва. Рівень їх відтворення визначається характером впливу на них суб'єктів господарювання. Мотивацією їх дослідження в аграрному секторі економіки часто виступає рівень розвитку продуктивних сил і виробничих відносин. Характер розвитку цих відносин спричинив появу різних, інколи навіть суперечливих теорій, концепцій, поглядів, гіпотез тощо.

Динаміка площ сільськогосподарських угідь в Україні

Рис. 3.1. Динаміка площ сільськогосподарських угідь в Україні

Джерело: Розроблено автором на основі даних Державної служби статистики України.

Найважливішою особливістю аграрних відносин є те, що в сільському господарстві основним засобом виробництва є земля. Вона перша й основна умова будь-якого виробництва, але в сільському господарстві вона ще також і головний засіб виробництва, елемент продуктивних сил. Тому в цій сфері результати виробництва значною мірою визначаються якістю земельних ділянок, їхньою родючістю, місцем розташування щодо ринків збуту, баз постачання потрібної техніки, мінеральних добрив тощо.

Особливість аграрних відносин зумовлена й тим, що земля є предметом праці й одночасно засобом виробництва.

Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Державне управління в економічній сфері» автора Автор невідомий на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „ВПЛИВ ВНУТРІШНЬОГО ПОТЕНЦІАЛУ КРАЇНИ НА ФОРМУВАННЯ ЕКОНОМІЧНОЇ ПОЛІТИКИ ДЕРЖАВИ“ на сторінці 1. Приємного читання.

Зміст

  • ПЕРЕДМОВА

  • ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА НАВЧАЛЬНОЇ ДИСЦИПЛІНИ "ДЕРЖАВНЕ УПРАВЛІННЯ В ЕКОНОМІЧНІЙ СФЕРІ"

  • Генезис наукового уявлення про зміст і сутність економічної політики держави

  • Основи державного управління в економічній сфері

  • Цілі, мета і завдання державного управління в економічній сфері

  • Системи державного регулювання економічної політики

  • Світовий досвід формування моделей економічної політики

  • Висновки до глави 1

  • ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ В ЕКОНОМІЧНІЙ СФЕРІ

  • Економічний потенціал країни: поняття та особливості

  • Види економічного потенціалу країни

  • Правове регулювання економічної політики держави в сфері зовнішньоекономічної діяльності

  • Висновки до глави 2

  • ВПЛИВ ВНУТРІШНЬОГО ПОТЕНЦІАЛУ КРАЇНИ НА ФОРМУВАННЯ ЕКОНОМІЧНОЇ ПОЛІТИКИ ДЕРЖАВИ
  • Пріоритетні напрями державної політики у сфері управління земельними ресурсами

  • Державне управління водними ресурсами

  • Державне управління лісовими ресурсами

  • Державне управління мінерально-сировинним комплексом

  • Державна політика розвитку людського потенціалу

  • Висновки до глави 3

  • ВПЛИВ ЗОВНІШНЬОГО ЕКОНОМІЧНОГО СЕРЕДОВИЩА НА ФОРМУВАННЯ ЕКОНОМІЧНОЇ ПОЛІТИКИ ДЕРЖАВИ

  • Державне управління ринком сировинних товарів

  • Державне управління ринком сільськогосподарських товарів

  • Державне управління ринком інтелектуальної продукції

  • Ринок капіталів і можливості доступу до інвестиційних ресурсів

  • Висновки до глави 4

  • ПРІОРИТЕТНІ ЗАСАДИ ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ В ЕКОНОМІЧНІЙ СФЕРІ

  • Інтеграційні можливості України

  • Критерії оцінки добробуту населення, його показники

  • Формування державної політики, спрямованої на забезпечення достойного рівня добробуту населення країни

  • Висновки до глави 5