• 2. Право може гальмувати розвиток економіки. Встановлення високих процентних ставок податків, необгрунтовані державні замовлення на окремі види продукції, продаж стратегічних економічних об'єктів виробництва тощо.
• 3. Право може деформувати економіку. Так, законодавча невизначеність зовсім не заважала появі ринку землі, лише через відсутність легального ринку його замінив напівпрозорий. Значна частина земель сільськогосподарського призначення переводиться в інший цільовий режим, в основному під будівництво розважальних об'єктів, приватних закладів тощо.
Таким чином, вплив права на економіку може мати як кількісний (позитивний або негативний), так і якісний (структурний) характер.
Розглядаючи дані взаємозв'язки, слід зазначити властиві їм недоліки: наприклад, в умовах українських реалій систематично доводиться стикатися з тим, що прийняті закони у багатьох випадках просто не працюють, оскільки не відповідають економічній дійсності. Крім того, нестабільність правового регулювання теж є вагомим деформуючим чинником економіки.
III. Взаємообумовленість права й економіки. До певної міри право формується на основі економічних відносин, у свою чергу й економіка породжується правом, тобто в дійсності можна спостерігати певний циклічний процес причинно-наслідкових зв'язків.
Прикладом того як розгортається даний процес у взаємодії права й економіки є практика постійного внесення поправок у чинне законодавство: – видається закон, який формує певний фрагмент ринкової економіки; – потім економічна дійсність спонукає до вдосконалення норми права; – оновлена норма права коригує весь даний сегмент економічних відносин і весь цикл починається знову.
Досліджуючи процес причинно-наслідкових зв'язків у системі "право - економіка", зазначимо, що кожен цикл такої взаємодії обумовлюється також і суспільною свідомістю. Форми економічних відносин мають усвідомитися суспільством як предмет регулювання і перш ніж з'являться відповідні правові норми пройти "крізь" суспільну свідомість. Проте вказані норми формуються не лише як просте узагальнення явищ дійсності, а й виходячи з ідеальних уявлень суспільства, у тому числі й законодавця, про соціальні ідеали чи орієнтири, до яких ми хочемо наблизитися, встановлюючи певний законодавчий порядок. Інакше кажучи, на етапі реформ найбільш суттєвим каналом впливу економіки на зміст відповідних соціальних норм, а через них і на зміст права, є практика інших суспільств, прогресивніших у плані соціально-економічного розвитку, точніше, їх позитивний приклад.
Розглянуті взаємозв'язки державної економічної політики, спрямованої на економічне зростання і розвиток, дозволяють зробити висновок про високу актуальність даної проблематики. Проте останнім часом центральне місце в економічних дискусіях і обговореннях займає проблема не просто економічного зростання, а забезпечення його сталого розвитку.
Підсумовуючи аналіз моделей економічної політики держави та критеріїв, які її визначають, зазначимо, що формування вітчизняної моделі повинно базуватися на таких основних пріоритетах:
• 1. Головним національним економічним інтересом України має стати енергетична незалежність, якої можна досягти шляхом створення ефективної моделі енергетичної безпеки.
• 2. Пріоритет національних економічних інтересів у фінансовій і банківській сферах, розвиток вітчизняного підприємництва малого і середнього бізнесу, приватної власності, а також фіскальна політика повинні бути переорієнтовані на суттєве збільшення долі державних капіталовкладень при збереженні фінансової дисципліни, використання макроекономічного механізму, що сприяє зростанню.
• 3. Важливим національним інтересом є здійснення кадрової політики, зокрема в Уряді, в органах державної влади й на провідних підприємствах ключові позиції мають зайняти національно свідомі та високоосвічені фахівці.
• 4. Завдяки своєму географічному положенню Україна належить до Центральноєвропейського, Східноєвропейського та Чорноморського регіонів, а її територія є інтегруючою між їх складовими частинами. Проте за інерцією політичного мислення Україну все ще продовжують відносити до пострадянського простору. Її специфічне геостратегічне та геополітичне положення у контексті глобальних тенденцій розвитку світової економіки вимагає від української сторони зваженої та далекоглядної зовнішньоекономічної політики. Україні слід докласти більших зусиль для поширення результатів економічного зростання на засадах доцільності та обгрунтованості, усунути розрив у розвитку людських ресурсів між нашою державою й іншими країнами. Зокрема, підвищити якість систем освіти та охорони здоров'я, покращити адресність систем соціального захисту бідних і економічно вразливих категорій населення.
Механізм реалізації визначених пріоритетів вітчизняної моделі економічної політики має включати розробку критеріїв і параметрів економічної безпеки України. Реалізація державної стратегії вимагає розробки кількісних та якісних параметрів стану економіки. Вихід за ці межі може призвести до загрози економічній безпеці, а саме мати негативний вплив:
• 1. На життя населення: – безробіття; - диференціація рівня життя окремих верств населення.
• 2. На стан фінансової та кредитної системи.
• 3. На рівень виробничого, природного та науково-технічного потенціалу.
• 5. На адаптивність державного механізму до будь-яких змін: - динаміки ВВП; - дефіциту бюджету; - внутрішнього і зовнішнього боргу; - інфляції.
• 6. На показники обсягів і темпів промисловості.
При розробці кількісних параметрів слід звернути увагу на те, що вони мають стосуватися не лише держави в цілому, а й кожного її регіону зокрема.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Державне управління в економічній сфері» автора Автор невідомий на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Світовий досвід формування моделей економічної політики“ на сторінці 5. Приємного читання.
