Пріоритетні напрями державної політики у сфері управління земельними ресурсами

Державне управління в економічній сфері

Найгострішими проблемами державної політики управління земельними відносинами, землекористування, землеустрою, охорони земель є:

• незавершеність економічних і правових відносин власності;

• неефективність державного управління земельними і сировинними ресурсами та землекористуванням, відсутність інтегрованого підходу і посилення його координованості й ефективності;

• відсутність заходів із перспективного планування сталого розвитку територій та дій із проведення комплексного державного землеустрою, оптимальних моделей сільськогосподарського землекористування, особливо малих і середніх, що призводить до безсистемного формування господарських структур, не притаманних розвитку сільської місцевості, виникнення своєрідних "латифундій";

• відсутність необхідних заходів щодо раціонального й ефективного використання та охорони земель;

• недосконалість земельного законодавства й інфраструктури ринку земель, особливо сільськогосподарського призначення, що сприяє підвищенню корупції;

• відсутність системи функціонування ринкових земельних відносин, що гальмує введення в економічний оборот земельного капіталу;

• неузгодженість земельного та містобудівного законодавства;

• в нашій країні не розвивається автоматизована система ведення земельного кадастру на державному рівні.

Розвинуті країни світу вже перейшли на автоматизовану систему державної реєстрації нерухомого майна, земельних ділянок. Зокрема, в багатьох країнах було запроваджено автоматизований облік прав на ділянки, державних гарантій щодо цих прав, процесів перерозподілу, оподаткування володіння землею, землеустрою тощо. В Україні дана система реєстру відсутня.

Ця ситуація обумовлена насамперед наступним:

• 1. В країні немає чітко визначеної мети, етапів і завдань розвитку країни. Механізми контролю соціальних, правових, економічних і фінансових процесів відсутні. Не розроблені напрями реформування ринкових умов у сфері земельних відносин, шляхи їх реалізації тощо.

• 2. Під час проведення земельної реформи був відсутній весь комплекс робіт, пов'язаних із науковим обгрунтуванням землеустрою, що повинно бути основним інструментом держави. Не проводилось регулювання аграрної реформи. Заходи зі створення паїв, мінімальних неподільних масивів, згідно їх функціонального призначення відсутні. Невдало розроблена система заходів стосовно охорони грунтів та раціонального використання природних ресурсів.

• 3. Відсутня збалансована та вдосконалена процедура продажу земель, немає контролю за проведенням торгів, аукціонів і конкурсів. Земельні банки та біржі, розповсюджені в прогресивних країнах, в Україні практично відсутні.

• 4. До цього часу повною мірою не діє єдина державна система, як того вимагає Закон України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень".

• 5. Відсутність зваженої державної політики та механізмів для її реалізації щодо комплексного розвитку законодавства, формування інвестиційно привабливого землекористування, розвитку ринку земель, проведення і фінансування кадастру та землеустрою, заходів із охорони земель, фундаментальної та прикладної землевпорядної науки.

• 6. В аграрній сфері час від часу використовуються запозичені механізми регулювання та правові інститути, характерні для країн із досконалішою ринковою економікою. Ці проекти далеко не завищи є успішними. Крім того, впроваджується так звана парцелізація, тобто подрібнення масивів землі, що створило значну кількість дрібних власників невеликих земельних паїв.

• 7. Перевага надається оренді, тоді як досвід інших країн показує вигоду формування господарств сімейного типу, середнього та малого бізнесу, найму сезонних робітників, що в свою чергу вирішило б існуючу проблему безробіття.

• 8. Не завжди враховуються історичні аспекти щодо реформування системи земельного кадастру і створення системи державної реєстрації майнових прав на нерухомість разом із обмеженням цих прав.

Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Державне управління в економічній сфері» автора Автор невідомий на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Пріоритетні напрями державної політики у сфері управління земельними ресурсами“ на сторінці 1. Приємного читання.

Зміст

  • ПЕРЕДМОВА

  • ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА НАВЧАЛЬНОЇ ДИСЦИПЛІНИ "ДЕРЖАВНЕ УПРАВЛІННЯ В ЕКОНОМІЧНІЙ СФЕРІ"

  • Генезис наукового уявлення про зміст і сутність економічної політики держави

  • Основи державного управління в економічній сфері

  • Цілі, мета і завдання державного управління в економічній сфері

  • Системи державного регулювання економічної політики

  • Світовий досвід формування моделей економічної політики

  • Висновки до глави 1

  • ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ В ЕКОНОМІЧНІЙ СФЕРІ

  • Економічний потенціал країни: поняття та особливості

  • Види економічного потенціалу країни

  • Правове регулювання економічної політики держави в сфері зовнішньоекономічної діяльності

  • Висновки до глави 2

  • ВПЛИВ ВНУТРІШНЬОГО ПОТЕНЦІАЛУ КРАЇНИ НА ФОРМУВАННЯ ЕКОНОМІЧНОЇ ПОЛІТИКИ ДЕРЖАВИ

  • Пріоритетні напрями державної політики у сфері управління земельними ресурсами
  • Державне управління водними ресурсами

  • Державне управління лісовими ресурсами

  • Державне управління мінерально-сировинним комплексом

  • Державна політика розвитку людського потенціалу

  • Висновки до глави 3

  • ВПЛИВ ЗОВНІШНЬОГО ЕКОНОМІЧНОГО СЕРЕДОВИЩА НА ФОРМУВАННЯ ЕКОНОМІЧНОЇ ПОЛІТИКИ ДЕРЖАВИ

  • Державне управління ринком сировинних товарів

  • Державне управління ринком сільськогосподарських товарів

  • Державне управління ринком інтелектуальної продукції

  • Ринок капіталів і можливості доступу до інвестиційних ресурсів

  • Висновки до глави 4

  • ПРІОРИТЕТНІ ЗАСАДИ ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ В ЕКОНОМІЧНІЙ СФЕРІ

  • Інтеграційні можливості України

  • Критерії оцінки добробуту населення, його показники

  • Формування державної політики, спрямованої на забезпечення достойного рівня добробуту населення країни

  • Висновки до глави 5