Починаючи з 1992 р. в Україні спостерігається щорічне зменшення чисельності населення, внаслідок чого вже на початку XXI століття його кількість скоротилася майже на 5 % і була менше 50 млн осіб (рис. 3.6).
Рис. 3.6. Зміна чисельності населення України 1990-2011.
Джерело: Розроблено автором на основі даних Державної служби статистики України
За даними Державної служби статистики, чисельність населення в Україні на 01.01.2013 р. скоротилася на 85,8 тис. осіб – до 45 млн
547,8 тис. осіб. Станом на початок 2013-го - міське населення складає 31 млн 361,8 тис. осіб, сільське – 14 млн 186тис. Середня чисельність населення за 2012 р. складе 45 млн 590,7 тис. чоловік, при -цьому середня чисельність міського населення - 31 млн 371,4 тис. чоловік, сільського - 14 млн 219,3 тис. осіб.
Серед країн ЄС найбільша тривалість життя під час народження очікується у таких країнах як Іспанія, Італія, Франція, Швеція - 80 років. Середня тривалість життя мешканців України, за даними 2009 року, становила 69,5 року, причому середній вік життя жінок (72,7 року) значно перевищує середній вік життя чоловіків (66,3 року), тобто на 6 років [41]. За останніми статистичними даними відбувається поступове зростання середньої тривалості життя мешканців України, за даними 2009-2010 pp., вона зросла до 70,44 років, у 2011 р. - до 71,02 років. Слід відзначити, що у 2009-2011 pp. до 10 років збільшилася різниця середньої тривалості життя жінок і чоловіків, очікується, що жінки в середньому житимуть більш 75 років, у той час як чоловіки - 65-66 років.
На потенціал людського капіталу як ресурсу економічного розвитку країни суттєво впливає статево-вікова структура населення (див. Додаток К). Про старіння населення України свідчить зростання частки людей, старших 65 років. Із 1990 по 2012 рік її приріст становив майже 4 %, а кількість осіб збільшилася на 18%. Це призводить до значного збільшення демографічного навантаження на групи населення працездатного віку. Порівняно з країнами ЄС ситуація в Україні дещо краща, оскільки там рівень старіння населення є вищим і має місце більше демографічне навантаження на людей працездатного віку: в середньому на 1000 мешканців припадає 672 особи працездатного віку, а в Україні - більше 700 осіб (рис. 3.7). Проте у порівнянні з Росією та Білоруссю частка населення після 65 років більша на 2,6 та 1,7 % відповідно. Старіння населення характерне і для європейських країн, тільки воно зумовлене не зменшенням кількості дітей, а більшою тривалістю життя, і старіння відбувається "знизу", а в Україні "згори".
Характерним для демографічної ситуації України є те, що майже за 20 років на 10 % скоротилася група населення віком 25-44 років, тобто найбільш активних працездатних людей, і вже можна говорити про суттєве падіння потенціалу людського капіталу порівняно із 1990-1995 роками.
Рис. 3.7. Структура населення в окремих країнах Європи.
Джерело: Розроблено автором на основі даних World Fact book [43].
Для оцінки людського капіталу на майбутнє важливим є прогнозування чисельності групи населення активного працездатного віку, тобто осіб від 15 до 65 років (рис. 3.8).
Рис. 3.8. Прогноз кількості активного працездатного населення віком 15-64 роки
Джерело: Розроблено автором на основі даних Державної служби статистики України
Згідно прогнозу, в 2028-2030 pp. її чисельність зменшитися на 10 %,'тобто не перевищить 30 млн осіб. Надалі темпи скорочення цієї групи прискорюватимуться і до 2050 року її чисельність складе 22– 25 млн. (основні демографічні показники у розрахунку на 1000 осіб представлено в Додатку Л). За таких демографічних зрушень людський потенціал України перебуває під загрозою суттєвого зменшення, що перешкоджатиме її соціально-економічному розвитку.
Не зважаючи на щорічне зростання рівня доходів населення, відбувається їх знецінення внаслідок інфляційних процесів, про що свідчать дані щодо реальної та номінальної заробітної плати. У цілому в Україні відмічається низький рівень доходів населення, що обумовлює високий рівень бідності. За даними досліджень Інституту демографії та соціальних досліджень ім. М.В. Птухи Національної академії наук на основі матеріалів Держкомстату, встановлено рівні бідності різних груп населення. Високі показники виявилися у 2007-2009 pp. відповідно до яких 26-27 % усіх домогосподарств знаходилися за межею бідності.
У 2009-му році ситуація дещо покращилася відповідно до 2007-го, але залишалася складною. У цей період бідними були 19 і майже 40 % домогосподарств, які мешкають у міських і сільських поселеннях відповідно; більше 25 % сімей із дітьми, причому найбільший рівень бідності відмічається у групі з трьома та більше дітей, 48 %. Слід відзначити покращення ситуації у 2010-му році: на 1,4 % знизилася частка домогосподарств, що знаходилися на межі бідності, вона становила 24,1 %. Межа бідності досягла рівня 944 грн у середньому на одну особу на місяць і збільшилася порівняно з попереднім роком на 13 %. У стані бідності перебувало близько 10,7 млн осіб (3,5 млн домогосподарств), що на 9 % менше, ніж у попередньому році.
Серед ознак бідності та позбавлень недостатність коштів для того, щоб не відмовляти собі в найнеобхідніших недорогих продуктах харчування в 2009 році зазначили 11 % респондентів, що на 2,2 % більше порівняно з 2007-м. Більш як на 5 % до 21 % зросла частка домогосподарств, які відзначили недостатність коштів для оновлення за потребою верхнього одягу та взуття для холодної пори року для дорослих один раз на 5 років. На сьогоднішній день відсутність коштів для підтримання житла у нормальному стані або недостатність коштів на своєчасну і в повному обсязі оплату рахунків за житло й послуги з його утримання чи оплату газу у 2009 році відмітили 14,8 та 13,4 % домогосподарств відповідно. Для 20 % недоступними виявилися ліки та медичні послуги.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Державне управління в економічній сфері» автора Автор невідомий на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Державна політика розвитку людського потенціалу“ на сторінці 4. Приємного читання.
