• 9. Ігноруються питання ресурсного підходу до розвитку села під час земельної трансформації. Є необхідність створення комплексних заходів із управління сільськими територіями, що не враховується на даному етапі.
• 10. Здійснюється неповноцінна охорона навколишнього природного середовища, земель, через що деградує грунтовий покрив на значних територіях, знижується вміст гумусу, а в окремих місцях – навіть до критичного рівня.
Спеціалісти Українського центру економічних і політичних досліджень ім. О. Разумкова є ще більш категоричнішими при аналізі ситуації в земельних відносинах і відносинах власності в Україні. Таку ситуацію фахівці визначають як складову і похідну від загальної ситуації в державі, при цьому відмічають: використання влади в інтересах окремих осіб, сімей і ФПГ; щільне поєднання (зрощення) бізнесу і влади; системна корупція; надмірна політизація економічних, господарських, кадрових питань; відсутність послідовної стратегії розвитку країни, визначених пріоритетів, що створює розпорошення та постійний брак коштів; широка практика виведення коштів через корупційні схеми за межі держави в офшорні зони [7, с. 26].
Тому необхідно порушити питання щодо створення сучасних економічних і земельних відносин. Від цього залежатиме розвиток, ефективність економіки та соціуму загалом. Земельні відносини в процесі використання земель повинні орієнтуватися на підвищення ефективності виробництва та продуктивності праці, на екологічне оздоровлення земельних і сировинних ресурсів як складової частини соціально-економічного капіталу, що є домінуючими у формуванні національного багатства країни. Основною метою такого напряму має стати забезпечення продовольчої безпеки нашої держави.
Відповідно до трактування Продовольчої та сільськогосподарської організації ООН (ФАО), "продовольча безпека країни забезпечена у тому випадку, коли всі особи в будь-який час мають економічний і фізичний доступ до безпечного й повноцінного продовольства, в обсязі, достатньому, щоб задовольнити свої фізіологічні потреби і переваги, необхідні для активного і здорового життя" [8].
Цільовими напрямами економічної політики держави стосовно ефективного використання земельних ресурсів має стати:
• удосконалення законодавчої, нормативно-правової й інституційної бази та інструментів подальшого регулювання земельних відносин, створення сприятливих умов для планового і сталого розвитку всіх територій України;
• зміцнення системи гарантій прав власності на землю, створення умов для ефективного господарювання на ній;
• формування стабільних та ефективних ринків землі;
• розвиток повноцінної системи реєстрації прав власності на землю і нерухомість, введення автоматизованої системи державного земельного кадастру;
• запровадження інтегрованого підходу до управління земельними ресурсами, підвищення його координованості й ефективності;
• підвищення ролі землеустрою й інших інструментів регулювання земельних відносин у процесах просторового розвитку країни;
• удосконалення систем платності землекористування і оцінки земель, збільшення надходжень плати за землю до місцевих бюджетів;
• невідкладне проведення комплексного державного землеустрою та землевпорядкування всіх територій;
• посилення заходів із охорони земель і забезпечення екологічно орієнтованого використання земельних ресурсів;
• вирішення питань планування та використання урбанізованих територій;
• удосконалення порядку трансформації угідь і зміни цільового призначення землі з метою зниження рівня корупційних дій;
• гармонізація земельного та містобудівного законодавства.
Основними завданнями економічної політики розвитку земельних відносин мають бути такі:
• 1. Зміцнення системи гарантій прав власності на землю. Система гарантій прав власності на землю передбачає:
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Державне управління в економічній сфері» автора Автор невідомий на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Пріоритетні напрями державної політики у сфері управління земельними ресурсами“ на сторінці 2. Приємного читання.
