Пріоритетні напрями державної політики у сфері управління земельними ресурсами

Державне управління в економічній сфері

  – державний нагляд і контроль за захистом власників земель та землекористувачів, його посилення задля недопущення порушення прав власності;

  – розподіл призначених для заліснення земель між суб'єктами державної, комунальної та приватної власності з наступним наданням права власності на відповідні лісоземельні ділянки вказаним суб'єктам і фіксацією всіх необхідних даних у державному лісоземельному кадастрі;

  – оформлення юридичних документів на зміну права власності на земельні ділянки чи їхню частку із реалізації їх заліснення та інших пов'язаних з даним правом функцій щодо володіння, користування чи розпорядження ними;

  – спрощення процедур оформлення документів на право власності на землю та землевпорядної документації при оформленні цих прав;

  – посилення відповідальності за недотримання умов договорів оренди та їх державну реєстрацію;

  – опрацювання нормативно-правового регулювання права спільної власності на земельні (лісоземельні) ділянки;

  – визначення суб'єктів права на землю;

  – визначення режиму для господарської діяльності на земельних ділянках, куди входять прибережні захисні смуги, берегові смуги водних шляхів, лісозахисні смуги, охоронні і захисні зони, зони із особливими умовами землекористування;

  – впровадження єдиної уніфікованої системи реєстрації державних актів на землю і нерухоме майно, введення її на різні ієрархічні рівні.

• 2. Формування стабільного ринку землі, що здійснюється шляхам:

  – розробки комплексної системи із роботи аукціонів, ріелторських компаній, земельних іпотечних банків, іпотечних організацій тощо, тобто розвинутої інфраструктури земельного ринку;

  – розробки і реалізації комплексу заходів з метою створення умов для нормального функціонування ринку землі, зокрема, завершення видачі державних актів на право власності на землю, виділення меж земельних ділянок у натурі (на місцевості), забезпечення ведення державного земельного кадастру (проведення грошової оцінки земель, упровадження механізму регулювання ринку землі) та зняття після здійснення зазначених заходів існуючого мораторію на продаж земель сільськогосподарського призначення;

  – надання прозорої і доступної інформації про земельні трансакції, у тому числі шляхом створення повноцінної системи моніторингу ринку землі, що включатиме інформацію про об'єкти нерухомості, земельні аукціони, оренду земельних ділянок й орендну плату, ціни купівлі-продажу;

  – перегляду діючої системи трансакційних витрат у сфері земельних відносин, спрощення процедури оформлення земельних трансакцій, включаючи перегляд витрат на проведення землевпорядних робіт, послуги нотаріусів, плату і терміни одержання правовстановлюючих документів, здійснення реєстрації трансакцій із об'єктами нерухомості.

• 3. Розвиток повноцінної системи реєстрації прав власності на землю і нерухоме майно, ведення автоматизованої системи державного земельного кадастру, що передбачає:

  – необхідність створити на основі зібраних відомостей державного земельного кадастру сучасні інформаційні системи керування ресурсами і землекористуванням, ввести методи регулювання обороту земельних ділянок, внесених до державного реєстру;

  – запровадити організаційно-правовий механізм, спільний для всієї країни, який би формував права на земельні ділянки, реєстрував документи на право володіння землею згідно так званого принципу "єдиного вікна". Мова йде також про вдосконалення існуючого обліку землі на державному рівні, оскільки треба забезпечити достовірність і актуальність інформації. Повноцінні й об'єктивні відомості про ділянки та нерухоме майно, розташоване на них, полегшать процеси контролю та законного обігу земельних ділянок;

  – гармонізацію документації із землеустрою та містобудівної документації.

• 4. Запровадження інтегрованого підходу до управління земельними ресурсами:

  – спрямування діяльності органів виконавчої влади на розробку стратегії, прогнозів і аналізу, моніторингу земельних відносин в країні;

Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Державне управління в економічній сфері» автора Автор невідомий на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Пріоритетні напрями державної політики у сфері управління земельними ресурсами“ на сторінці 3. Приємного читання.

Зміст

  • ПЕРЕДМОВА

  • ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА НАВЧАЛЬНОЇ ДИСЦИПЛІНИ "ДЕРЖАВНЕ УПРАВЛІННЯ В ЕКОНОМІЧНІЙ СФЕРІ"

  • Генезис наукового уявлення про зміст і сутність економічної політики держави

  • Основи державного управління в економічній сфері

  • Цілі, мета і завдання державного управління в економічній сфері

  • Системи державного регулювання економічної політики

  • Світовий досвід формування моделей економічної політики

  • Висновки до глави 1

  • ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ В ЕКОНОМІЧНІЙ СФЕРІ

  • Економічний потенціал країни: поняття та особливості

  • Види економічного потенціалу країни

  • Правове регулювання економічної політики держави в сфері зовнішньоекономічної діяльності

  • Висновки до глави 2

  • ВПЛИВ ВНУТРІШНЬОГО ПОТЕНЦІАЛУ КРАЇНИ НА ФОРМУВАННЯ ЕКОНОМІЧНОЇ ПОЛІТИКИ ДЕРЖАВИ

  • Пріоритетні напрями державної політики у сфері управління земельними ресурсами
  • Державне управління водними ресурсами

  • Державне управління лісовими ресурсами

  • Державне управління мінерально-сировинним комплексом

  • Державна політика розвитку людського потенціалу

  • Висновки до глави 3

  • ВПЛИВ ЗОВНІШНЬОГО ЕКОНОМІЧНОГО СЕРЕДОВИЩА НА ФОРМУВАННЯ ЕКОНОМІЧНОЇ ПОЛІТИКИ ДЕРЖАВИ

  • Державне управління ринком сировинних товарів

  • Державне управління ринком сільськогосподарських товарів

  • Державне управління ринком інтелектуальної продукції

  • Ринок капіталів і можливості доступу до інвестиційних ресурсів

  • Висновки до глави 4

  • ПРІОРИТЕТНІ ЗАСАДИ ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ В ЕКОНОМІЧНІЙ СФЕРІ

  • Інтеграційні можливості України

  • Критерії оцінки добробуту населення, його показники

  • Формування державної політики, спрямованої на забезпечення достойного рівня добробуту населення країни

  • Висновки до глави 5