| Процес різання та марка металу | Товщина металу, мм | Пил, г/м3 | Г ази, г/м3 | |
| СО | NOx | |||
| Газова різка сталі 45Г17ЮЗ | 5; 20 | 2,5; 17 | 1,4; 2.7 | 1,1; 2.2 |
| Газова різка сплавів титану | 4 | 5 | 1,0 | 0,5 |
| 30 | 36 | 2.7 | 1,5 | |
| Плазмова різка сплавів | 8 | 2,5 | 0,6 | 10,0 |
| АМГ | 80 | 6,0 | 1,8 | 14,0 |
Механічна обробка металів на верстатах супроводжується виділенням пилу, стружки, туманів мастил та емульсій, які викидаються через вентиляційні установки в атмосферу. В процесі механічної обробки металів основними забруднюючими речовинами є пил та аерозолі мастил і емульсій. Джерелом мастильних та емульсійних туманів є рясне змочування оброблюваних поверхонь мастильно-охолоджуючими рідинами (МОР). Ці рідини дозволяють зменшити спрацювання різальних інструментів та зберегти структуру оброблюваного матеріалу, який нагрівається в результаті тертя в робочій зоні до 400 – 500°С. Як МОР застосовують нафтові мінеральні мастила та їхні емульсії, лужні, мильно-лужні рідини, гас, скипидар і т.д. Емульсії – це 3 – 10% розчини мастил, нафтенових та олеїнових кислот і лугів з добавками кальцинованої соди (до 0,3- 0,5%). У процесі використання склад емульсії істотно змінюється, збільшується вміст солей і мастил, металевих домішок. У таблиці 6.4. наведені дані про кількість парів води, туману мастил та емульсій, що виділяються за одну годину в процесі роботи металообробних верстатів у розрахунку на 1 кВт потужності електродвигунів.
Пил, що утворюється в процесі абразивної обробки, складається з 30-40% матеріалу абразивного кругу та 60-70% – оброблюваного матеріалу.
Таблиця 6.4
Інтенсивність виділення пилу під час роботи на металообробних верстатах
| Обладнання | Маса, мг | ||
| пари води | масляний туман | туман, емульсія | |
| Металообробні верстати з масляним охолодженням | - | 200 | - |
| Металообробні верстати з емульсійним охолодженням | 150 | – | 6,3 |
| Шліфувальні верстати з охолодженням емульсією та содовим розчином | 150 | – | 165 |
Значне виділення пилу спостерігається в процесі механічної обробки склопластиків, графіту та інших неметалевих матеріалів. Так, наприклад, в процесі обробки текстоліту, склотканини, карболіту та органічного скла пил виділяється у значній кількості (табл. 6.5). В процесі механічної обробки полімерних матеріалів одночасно з пилоутворенням можуть виділятися пари різних хімічних речовин та сполук (фенол, формальдегід, стирол та ін.), які входять до складу оброблюваних матеріалів.
Таблиця 6.5.
Виділення пилу в процесі механічної обробки різних неметалевих матеріалів
| Технологічна операція, вид обладнання | Виділення пилу одним верстатом, г/год. |
| Обробка текстоліту на верстатах: | |
| - токарних | 60-80 |
| - фрезерних | 100-120 |
| - зубофрезерних | 20-40 |
| Обробка карболіту на верстатах: | |
| - токарних і розточувальних | 40-80 |
| - фрезерних | 120-280 |
| - свердлувальних | 36-50 |
| Розкрій склотканини на стрічково- пиляльному верстаті | 9-20 |
| Розкрій органічного скла дисковими пилками | 800-950 |
Суттєво забруднюють середовище термічні цехи підприємств. Щоб надати деталям певних фізичних характеристик, їх піддають термічній обробці (наприклад гартуванню). Суть цього процесу зводиться до того, що металеву заготовку спочатку нагрівають до високої температури – відбувається забруднення довкілля внаслідок спалювання палива або інших засобів нагріву. Термічна обробка передбачає швидке охолодження розпеченої деталі. Розжарена деталь занурюється в воду або в масло, яке починає горіти (а вода випаровуватися) з виділенням великої кількості шкідливих газів та оксидів металу. Після термічної обробки метал покривається окалиною (товстий шар окисленого металу) який в механічний спосіб очищають. Галтовочні барабани є джерелами шумового забруднення середовища та виділення значної кількості пилу. До джерел забруднення атмосфери відносяться: ванни, агрегати для термічної обробки, нагрівальні печі, що працюють на рідкому та газоподібному паливі, а також дробоструминні, дробоскидувальні камери. У процесі роботи цих агрегатів та установок в атмосферу викидаються пари та продукти горіння мастил, аміак, ціанистий водень, пил тощо. Концентрація пилу в повітрі, що виділяється від дробоструминних та дробоскидувальних камер, де метал зачищається після термічної обробки, досягає 200 -700 мг/м3. В процесі ціанування металів виділяється до 600 мг/год ціанистого водню на один агрегат ціанування.
В процесі хіміко-термічної обробки у гальванічних цехах деталі занурюють в спеціальні ванни, в які заливають різні хімічні сполуки – кислоти, луги, солі. Далі ці рідини нагрівають і через них пропускають струм. Деталі, що обробляються, виконують роль аноду або катоду в гальванічному процесі. Таким чином на поверхні деталі створюється необхідне покриття. У цій технології утворюється велика кількість дуже шкідливих газів, та парів розчину, що знаходиться у ванні. Після певного часу розчин стає непридатним до подальшого використання у виробництві і тому потребує утилізації. Під час нанесення гальванічних покрить (анодування, фосфатування тощо) утворюються різні шкідливі речовини. Так, наприклад, в процесі фосфатування виробів виділяється фтористий водень, концентрація якого у вихідних газах досягає 1200– ! 500 мг/м3. Концентрації НСl, H2SO4, HCN, Сr2О3, NO2, NaOH та ін. у відходячих газах коливаються у значних межах, що потребує очищення повітря перед викидом в атмосферу.
Значним забруднювачем довкілля є виробництво, спрямоване на поліпшення загального вигляду деталей це – фарбувальні цехи підприємств. Фарби крім загального вигляду виробу поліпшують його фізико-хімічні властивості, наприклад -т запобігають ржавінню. Фарби разом з розчинниками в процесі фарбування значно забруднюють робоче місце. Біля робітника утворюється щільна аерозольна хмара із крапель фарби і парів розчинника. Ці суміші є вибухонебезпечним середовищем, тому необхідне їх інтенсивне відведення. З цією метою фарбовий аерозоль уловлюється водяним екраном з подальшим очищенням води.
Шкідливі речовини в цих цехах виділяються в процесі:
• знежирення поверхонь органічними розчинниками перед фарбуванням;
• підготовки лакофарбових матеріалів (ЛФМ);
• нанесення ЛФМ на поверхні виробів;
• сушіння лакованих та фарбованих поверхонь.
Основними джерелами загазованості повітря робочих зон та атмосфери є змішувачі ЛФМ, фарбувальні камери, сушарки, ванни з розчинами для знежирення. В процесі знежирення з поверхні дзеркала ванн випаровують пари вуглеводнів (г/(м2-хв)): бензину – 67-83; гасу – 17-34; уайт-спіриту – 83-100. Концентрація шкідливих речовин, що виділяються у фарбувальних камерах, залежить від характеристики ЛФМ, витрат та способу їх нанесення.
Таблиця 6.6.
Викиди забруднюючих речовин в процесі фарбування
| Лакофарбовий матеріал | Тип | Об'єм | Концентрація, мг/м3 | |
| відсмоктування | відсмоктуваного повітря, м3/год | ксилол | толуол | |
| Емаль · Мл-1-03 | Камера з бічним відсмоктування м | 5000 | 400 | |
| Емаль Мл- 25 | Камера з бічним відсмоктування м | 1 700 | 170 | |
| Ґрунт · Фл-03к | Решітка в підлозі | 2 700 | - | 390 |
| Нішоемаль-924 | Решітка в підлозі | 33 000 | - | 70 |
Забруднення гідросфери
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Техноекологія» автора Автор невідомий на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Використовувані ресурси“ на сторінці 3. Приємного читання.
