• відрубування та зачищення виливків із видаленням ливників;
• термічна обробка стальних виливків та деталей з ковкого чавуну; •
• контроль якості готової продукції.
Виготовлення одноразової ливарної форми називають формуванням. Ливарну форму виготовляють за допомогою оснащення з формувальних матеріалів – суміші кварцового піску та глини, іноді з домішкою вугільного порошку, тирси та ін. Цю суміш називають формувальною. Приблизний її склад: піску – 75%, глини – 15%, подрібненого вугілля – 10%. Для виготовлення форми застосовують формувальні інструменти та модельно-опоковий інвентар: моделі, стержньові ящики, опоки, моделі ливникової системи, шаблони та інше. Розрізняють ручне та машинне формування з стержнями та без них.
Ручне формування застосовують в одиничному виробництві. Воно може здійснюватися в опоках або безпосередньо в ґрунті за моделлю чи шаблоном, а машинне – в серійному та масовому виробництві. В основному застосовують машинне формування з механізованими операціями ущільнення суміші в опоці та вийманням моделі з форми. Машинним способом формування виконують на модельних плитах і в двох опоках, для чого застосовують пресові та струшувальні машини та піскомети. Застосовують матеріали, що швидко твердіють (від продування вуглекислим газом), самотвердіючі суміші, які не потребують ущільнення; холоднотвердіючі протягом 20-30 хв, а для стержнів – твердіючі протягом 1–2 хв з підігріванням до 250-280°С.
Крім того, застосовують нові протипригарні матеріали – цирконієвий та олівенітові піски, магнезит та хромомагнезит.
Розплав, тобто рідкий метал для заливання у ливарні форми, одержують плавленням чорних металів та сплавів у вагранках, полум'яних печах, електропечах, конверторах і тиглях. Чавун для виливків звичайно плавлять у печах-вагранках або шахтних печах (рис. 6.2), зовні оперезаних сталевим кожухом 6, а всередині викладених вогнетривкою цеглою 7. Опорою вагранки є колони 1, на які спирається плита 2, що підтримує шахту 8. Верхню частину вагранки називають колошником 9, нижню – горном 3, середню – шахтою. Дно горна називають подом, а плиту – піддоном. Отвір плити закривають кришкою 16, що складається з двох частин. Над шахтою розміщують димову трубу 10 з іскрогасником 11. Повітря трубами 5 від вентилятора подається у вагранку фурмами 4. Вагранки обладнані спеціальним пристроєм – копильником 13 (переднє горно, встановлене біля горна вагранки), який сполучається з горном отвором 12. Для випускання чавуну є отвір 15 (льотка) і жолоб; шлак випускають у шлаковий отвір 14 (шлакову льотку). Паливом для вагранок є кокс і газ. Продуктивність за чавуном з 1 мг поперечного перетину вагранки становить 6-8 т/год. Для плавлення чавуну в дуплекс-процесі застосовують дугові трифазні печі за схемою
Рис. 6.2. Вагранка:
1- колони; 2 – плита; 3 – горно; 4 – фурми; 5 – труба вентилятора; 6 - сталевий кожух; - вогнетривка цегла; 8 – шахта; 9 – колошник; 10 – труба; 11 – іскрогасник; 12 – горний отвір; 13 – копил ьник; 14 – шлаковий отвір; 15 – льотка; 16 – кришка.
вагранки – електропіч. Для плавлення міді застосовують полум'яні печі (стаціонарні та барабанні), електричні печі (трифазні та однофазні), а для плавлення алюмінієвих та магнієвих сплавів – ванни, електропечі опору. Для плавлення титанових сплавів використовують електронно-променеві вакуумні електропечі.
Технологія спеціальних способів лиття. У серійному та масовому виробництві застосовують спеціальні види лиття, які забезпечують високу якість та точність виливків, внаслідок чого значна їх частина – готові деталі. Залежно від матеріалу, способу виготовлення та заливання металу розрізняють лиття: в металеві форми, відцентрове, під тиском, в оболонкові форми (кіркові), точне за виплавлюваними моделями.
Широко застосовується лиття в металеві форми (кокілі), оскільки у цьому випадку досягається висока точність розмірів, знижується шорсткість, поліпшується якість поверхні деталі. Немає потреби готувати формувальну суміш, є можливість багаторазово використовувати форми і виготовляти до кількох тисяч виробів з легкоплавких сплавів, 1500 – 5000 чавунних і 400 – 700 дрібних сталевих виливків. Висока вартість металевих форм і можливе відбілювання виливків є основними недоліками цього способу лиття, тому кокільне лиття економічно вигідне лише за серійного та масового виробництва.
Відцентрове лиття здійснюється методом заливки металу в форму, що обертається навколо горизонтальної або вертикальної осі. Завдяки відцентровим силам, які розвиваються під час обертання форми, метал відкидається до її периферійної частини, утворюється внутрішня поверхня пустотілого виливка, яка має дрібнозернисту структуру та високу міцність. Переваги цього способу – висока продуктивність та якість виливків та коефіцієнт використання металу за відсутності ливників, випорів та малих припусків на обробку різанням. Недоліки – дороге обладнання для відцентрового лиття та те, що ним можна відливати лише виливки тіл обертання.
Лиття під тиском здійснюється заповненням металевих форм рідким металом під тиском поршня або стисненого повітря. Заготовки, відлиті під тиском, майже не потребують подальшої обробки і мають підвищену міцність. Цей спосіб застосовують у масовому та багатосерійному виробництві з алюмінієвих, магнієвих, мідних та інших сплавів для виливків масою від кількох грамів до десятків кілограмів. Товщина стінок виливків не повинна перевищувати 6 мм, щоб вони не були пористими.
Лиття в оболонкові форми. Підігріту до 200-250 °С модель або плиту з моделями засипають формувальною сумішшю, яка складається з 92 – 95% дрібного піску та 5 – 8% бакелітового порошку. Навколо моделі швидко утворюється оболонка із сплавленої піщано-бакелітової маси завтовшки 6–8 мм. Оболонку разом з моделлю витримують 1 хв у печі за температури 300-350°С, внаслідок чого вона набирає потрібної міцності. Утворюється півформа, яку з'єднують струбцинами або скобами з аналогічною півформою. Для заливання металу форми складають вертикально або горизонтально по кілька десятків. Заготовки, відлиті у таких формах, мають високу точність і малу шорсткість поверхні. Одержані виливки – фактично готові деталі. Лиття в оболонкові форми застосовують для одержання плоских, складних за формою та дрібних виливків з будь-яких сплавів. Цей спосіб є високопродуктивним і процес лиття легко автоматизується (рис. 6.3).
Рис. 6.3. Дільниця виготовлення моделей.
Точне лиття за моделями, що виплавляються, застосовують для виготовлення точних заготовок складної конфігурації: інструментів (свердла, фрези), важливих деталей швейних машин, автомобілів, тракторів тощо, без наступної механічної обробки. Цей спосіб складний, але за масового або багатосерійного виробництва економічно вигідний. Щоб вилити виріб виготовляють еталон із сталі або латуні з урахуванням усадки. З легкоплавкого сплаву за моделлю роблять прес-форму, яка складається з двох частин і має ливникову систему. Технологія лиття:
• виготовлення за допомогою прес-форм виплавлюваної моделі та ливникової системи із сплаву парафіну (30%) та стеарину (70%);
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Техноекологія» автора Автор невідомий на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Загальна характеристика малої металургії“ на сторінці 2. Приємного читання.
