Рис. 3.9. Схема стадій виробництва кольорових металів та іх сплавів.
В основу будь-якого металургійного процесу покладено принцип переведення оброблювальної сировини в систему, що складається із двох, трьох і більше фаз, що повинні відрізнятися складом та фізичними властивостями. Наприклад, первісно перемішана тверда руда розплавляється і утворює рідкі фракції основного металу та шлаку. Метал та шлак розрізняються між собою температурою плавлення та густиною. Тому у рідкому стані вони відстоюються і діляться на два шари – більш легкий шар (наприклад рідкий шлак) плаває на більш щільному шарі металу. Обидва шари окремо зливаються із печі. Так відбувається виплавка металу і відокремлення від нього шлаку.
Металургія алюмінію. У загальному виробництві металу у світі алюміній посідає друге місце після заліза і перше серед кольорових металів. Він має високу електро- та теплопровідність, доступаючись лише сріблу та міді, його застосовують як провідниковий матеріал та для виготовлення деталей теплотехнічних пристроїв. Температура плавлення алюмінію становить 660°С, температура кипіння – 2520°С, густина – 2700 кг/м3 у твердому стаіні.
Залежно від ступеня чистоти алюмінію багато його фізичних властивостей змінюється, оскільки зростання чистоти алюмінію підвищує температуру плавлення та електропровідність і знижує густину. Однак деякі характеристики алюмінію можна значно поліпшити легуючими добавками магнію, силіцію, міді, цинку, мангану, які підвищують механічні та ливарні його властивості, а також корозійну стійкість.
Алюмінієві сплави поділяють на деформівні (піддаються холодній та гарячій механічній обробці – прокатуванню, куванню тощо) та ливарні. Серед сплавів, Що деформуються, насамперед слід відзначити дуралюміни (3,4 – 4%Си, 0,5% Мл, 0,5% Mg), створення яких сприяло бурхливому розвитку авіаційної техніки. За своїми механічними властивостями дуралюміни наближаються до деяких сортів сталі.
Серед ливарних сплавів найбільше поширені силуміни – сплави з великим вмістом силіцію та добавками легуючих елементів. Силуміни мають високі ливарні властивості, що дає змогу отримувати фасонне литво будь-якої конфігурації.
Виробництво складається з двох основних процесів – отримання глинозему (Аl2О3) з бокситів та електроліз глинозему, розчиненого в кріоліті (Na3AlF6).
Алюміній отримують електролізом глинозему, розчиненого в розплавленому електроліті, головним компонентом якого є кріоліт. Для зниження температури плавлення електроліту, збільшення його електропровідності, поліпшення змочуваності електролітом аноду та надання йому інших потрібних властивостей в електроліт додають різні добавки, кількість яких не повинна перевищувати 6 – 10%. Це обмеження зумовлюється тим, що добавки знижують розчинність Аl2О3 в промисловому електроліті. Як добавку найчастіше використовують СаF2, LiF, MgF2 та NaCl.
Електролітичне виробництво алюмінію – складний технологічний процес, пов'язаний з величезними витратами електроенергії, який відбувається за високої температури. Усе це, природно, впливає на вартість алюмінію, тому багато підприємств з виробництва алюмінію розташовано безпосередньо біля гідроелектростанцій, джерел дешевої електричної енергії.
На рис 3.10 зображена функціональна схема електролізної ванни для виготовлення алюмінію.
Рис. 3.10. Функціональна схема електролізної ванни для виготовлення алюмінію:
1 – шини для підведення струму; 2 – аноди; 3, 10 – струмопідводи до електродів; 4 – глинозем; 5 – шар затверділого елекіроліту; 6 – кожух; 7 – футсрівка із шамоту; 8 – бічні вугільні блоки; 9 – вуглецеві катодні блоки.
Вугільний струмопровідний під працює як катод, а занурені в розплав електроди – як анод. У плані електролізна ванна має прямокутну форму. Кожух роблять із сталевих листів, які футерують шаром шамоту, а саму ванну викладають вуглецевими плитами та блоками. Електроліт під час проходження струму між анодом та катодом нагрівається до робочої температури 930 – 950°С. У процесі електролізу в розплаві відбувається дисоціація молекул кріоліту та глинозему, на катоді розряджаються лише катіони Аl3+: Аl3++3е → Аl. Напруга у ванні зазвичай знаходиться у межах 4,1 – 4,5 В. Добутий під час електролізу первинний алюміній містить багато домішок (металевих – залізо, силіцій, мідь, цинк та інші метали, неметалевих – глинозем, вуглець, карбід алюмінію, газів – водень, азот, оксид карбону (II) та інші), які погіршують його механічні, електричні та ливарні властивості та знижують корозійну стійкість.
Для звільнення від механічних домішок і розчинених газів первинний алюміній перед розкиснюванням хлорують. Процес проводять безпосередньо у вакуум-ковшах, продуваючи розплавлений алюміній за температури 700 – 750°С газоподібним хлором упродовж 10-15 хв. Хлорид алюмінію АlСlз, що утворюється, перебуває у газоподібному стані. Виділяючись з металу, він забезпечує його очищення. Цьому сприяє також відстоювання розплаву в ковші або електричній печі за температури 690 – 750°С впродовж 35 – 40 хв. Таким способом добувають алюміній чистотою до 99,85%. Досить чистий алюміній добувають електролітичним рафінуванням, де електролітом є безводні хлориди та фториди. У розплавленому електроліті відбувається анодне розчинення та електроліз алюмінію, що дає змогу досягти чистоти 99,996%. Основні споживачі такого металу – електрична, хімічна та харчова промисловість. Алюміній особливої чистоти (до 99,9999%) можна отримати внаслідок зонної перекристалізації, тобто зонної плавки.
Добова продуктивність ванни – близько 350 кг металу, тривалість безупинної роботи ванни 2-3 року.
Для одержання 1т металевого алюмінію необхідно:
• 1,9-2 т Аl2O3,
• 0,1 т Na3AlF6,
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Техноекологія» автора Автор невідомий на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Кольорова металургія“ на сторінці 2. Приємного читання.
