У будівництві останнім часом все більшої популярності набувають пасивні будинки, ідея яких заснована на сучасних технологіях, що дозволяють створити комфортний мікроклімат для проживання людини, будучи одночасно максимально економічними і спричиняючи мінімальний вплив на навколишнє середовище. Такі споруди розроблені так, що їхнє забезпечення вимагає якнайменшого використання природних ресурсів, а також вони абсолютно безпечні для довкілля. Що відноситься до "енергоефективних будинків" (доми, основною особливістю яких є мале енергоспоживання і майже повна енергонезалежність), то на сьогоднішній день в Європі існує така кваліфікація будівель в залежності від їх рівня енергоспоживання:
• "Старий дім" (споруди, побудовані до 1970-х років) – вони потребують для свого опалення біля 300 Квт-год/м2 в рік.
• "Новий дім" (споруди, які будувались з 1970-х до 2000 року – 150 Квт-год/м2 в рік.
• "Дім низького споживання енергії" (з 2002 року в Європі не дозволено будівництво більш низького стандарту) – 60 Квт-год/м2 в рік.
• "Пасивний дім" – 50Квт-год/м2 в рік.
• "Дім нульової енергії" (споруда, яка архітектурно має той же стандарт, що і пасивний дім, але інженерно оснащена так, щоб використовувати виключно тільки ту енергію, яку сама виробляє) – 0 Квт-год/м2 в рік.
• "Дім плюсової енергії" (споруда, яка з допомогою встановленого у ній інженерного обладнання: сонячних батарей, колекторів, теплових насосів, рекуператорів і т.п. виробляє більше енергії, ніж сама споживає).
Ідеї пасивного будівництва стосується планувального рішення та інженерного обладнання, а не матеріалів, з яких зведене житло, хоча вони, безумовно, також повинні бути екологічними. І власне в цьому аспекті ми можемо звернутися до традиційної української народної архітектури, яка була основана на екологічних засадах вже хоча б тому, що люди використовували для неї природні матеріали, обробка яких не шкодила довкіллю, а отже і саме будівництво не несло збитків навколишньому середовищу. Зараз є багато новітніх, штучно створених екологічно чистих матеріалів, проте слід звернути увагу і на природні, традиційні, притаманні саме Україні будівельні матеріали. Поєднання ідеї пасивного будинку з ідеями народного житла може бути дуже цікавіш і дати нові формотворення.
Серед будівельних матеріалів природного походження в традиційному будівництві найбільш популярним було дерево. Багато провідних архітекторів Європи активно цікавляться методами обробки дерева та будівництва з нього, оскільки наші попередники вміли протистояти загниванню та псуванню деревини без хімічної обробки, опираючись тільки на те, що дала нам природа. Ще одним розповсюдженим матеріалом була глина, а також її суміші з іншими матеріалами. Глину використовували як безпосередньо для зведення стін, так і для виготовлення цегли-сирцю. Підмурівки були кам'яними, іноді теж глинобитними. Глиняні стіни за рахунок того, що в склад глиноутворюючих матеріалів в залежності від родовища входять різні види природних сорбентів (монтморилоніт, глауконіт, палигорськіт), володіють значною адсорбційною ємністю до вологи та забруднювачів атмосфери органічного та неорганічного походження. Завдяки цьому встановлюються оптимальні параметри мікроклімату в будинку внаслідок постійного підтримування в просторі будинку рівноважного значення вологості, органічні та неорганічні забрудники атмосфери адсорбуються глиняними поверхнями. Зараз дуже часто в екологічному дизайні помешкань, якщо є змога, влаштовують одну глинобитну стіну чи перегородку. Проте глину рідко використовували як самостійний матеріал, оскільки такі конструкції були недовговічними і потребували постійного догляду. Тому готувалася суміш з глини, піску, вапна, соломи, іноді навіть дерев'яних стружок. Для більшої стійкості робився каркас з дерева, який потім і обкладався – обмазувався глиняним розчином.. Такі стіни обов'язково білилися як ззовні, так і всередині помешкання. Часто ззовні білили постійно тільки ті стіни, за якими були житлові приміщення, решту стін – по сезону.
Для покрівлі використовували солому та очерет, дерево (гонт), пізніше – керамічну черепицю. У наших предків існувало багато різноманітних способів створення стріх та попередньої обробки соломи чи очерету, що дозволяло таким дахам вистоювати впродовж кількох років, не зважаючи на дощі та сніг. Дах робився в основному чотирьохскатним, рідше двохскатним. Солома бралася здебільшого житня, оскільки вона найстійкіша до атмосферних впливів. Після того, як споруду перекривали вперше, її рідко поновлювали капітально, а просто перекривали зіпсовану частину. Під соломою чи очеретом були дерев'яні крокви, піддашшя було широким і ніби звисало над стіною. Часто на головному фасаді винос робився більший і влаштовувалася невелика галерея, рідше її робили по всьому периметру споруди. Зацікавлення солом'яними покрівлями для котеджів спостерігається на сьогоднішній день в Європі, особливо в країнах північного регіону. Щоправда, такий метод є дорогим, але не як сам матеріал, а тому, що надто мало майстрів володіють технікою укладання таких покрівель.
Розділ 11. ЖИТЛОВО-КОМУНАЛЬНЕ ГОСПОДАРСТВО
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Техноекологія» автора Автор невідомий на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Заходи зі зниження рівня негативного впливу будівельного комплексу на навколишнє середовище та його попередження“ на сторінці 2. Приємного читання.
