Поняття самоочищення природного середовища

Самоочищення природного середовища після чорнобильської катастрофи

(1.4)

(1.5)

Таблиця 1.1

Порівняння темпів зниження дозових навантажень від різних джерел опромінення () з фізичним розпадом радіонуклідів ()

Джерело опроміненняk1, рік-1k2, рік-1k1/λПеріод зниження дози, роки
до 5 мЗв • рік-1до 1 мЗв • рік-1
Сумарне, від усіх джерел0,1661,957,21424
Зовнішнє γ-опромінення0,1512,176,5414,5
Пероральне надходження 134+l37Cs0,203–8,8816,5
Пероральне та інгаляційне надходження 90Sr0,0815,383,49,530

Примітка. Розраховано для нормованої на 1 кБк • м-2 ділянки 0,1 га.

Швидкість автореабілітації цих сільськогосподарських угідь усемеро перевищує швидкість радіоактивного розпаду відповідних ізотопів, що зумовлено комплексною дією природних факторів та антропогенного втручання.

Швидкість самоочищення агроекосистем від l37Cs – у 10, a 90Sr – у 3,4 раза перевищує швидкість їх фізичного розпаду. Біогеохімічні процеси міграції та фіксації радіонуклідів у ґрунтовому поглинальному комплексі (ГПК) відіграють провідну роль під час самоочищення екосистем. Між тим частка дози опромінення внаслідок перорального надходження збільшилася протягом 1986–1997 pp. від 50 до 80 %, що визначає провідну роль трофічного ланцюга у сучасному формуванні дозових навантажень.

Моделювання зміни територіально нормованих дозових навантажень на сільське населення України поза відчуженими та відселеними зонами веде до висновку, що відновлення агроекосистем, які знаходяться у сільськогосподарському обігу, відбувається за час, порівняний з періодом піврозпаду 137Cs та 90Sr [116], хоча вважається, що повний розпад радіонукліда здійснюється протягом 7–10 періодів напіврозпаду. Інакше кажучи, швидкість відновлення екосистем у природно-техногенних умовах у 3,5–9 разів перевищує швидкість розпаду основних дозоутворювальних радіонуклідів (табл. 1.1).

Унікальність території Зони відчуження і Зони безумовного (обов'язкового) відселення (ЗВіЗБ(О)В), де зосереджена більша частина чорнобильського викиду, полягає у специфіці антропогенної діяльності, пов'язаної з практично повною відсутністю сільськогосподарського виробництва і штучним вилученням компоненти опромінення внаслідок перорального надходження, що зумовлено забороною споживання місцевих продуктів харчування. Чорнобильська катастрофа спричинила створення відселених територій у найбільш густонаселеній частині України площею понад 2000 км2. Останнє є головною передумовою вивчення природних процесів самовідновлення екосистем після техногенного втручання. Дозові навантаження на персонал працюючих на відчужених територіях більшою мірою визначаються зовнішнім опроміненням, у зв'язку з чим для екосистем відчужених територій цей критерій не може бути ефективним засобом оцінки швидкості автореабілітаційних процесів. Тому вивчення процесів трансформації і міграції радіонуклідів у наземних та водних екосистемах ЗВіЗБ(O)В набуває особливої ваги. Темпи їхньої автореабілітації можливо оцінити за швидкістю процесів самоочищення. Критерієм стійкості екосистем цих територій до радіаційного забруднення є властивість відтворення кількісного та якісного складу біомаси.

Самовідновлення природного середовища на територіях України, Білорусі та Росії, забруднених унаслідок Чорнобильської катастрофи, вперше розглянуто з позицій самоочищення ландшафтів у рамках Міжнародного проекту ЕСР-4 [354].

ЗВіЗБ(О)В є джерелом пролонгованого поширення радіоактивного забруднення. Винесення радіонуклідів за її межі відбувається через водну артерію України – Дніпро та його притоки. Тому окрему увагу в монографії приділено автореабілітаційним процесам у поверхневих водних екосистемах.

Отже, стійкість природного середовища до техногенного впливу – це його здатність зберігати і відновлювати умови екологічної рівноваги в результаті перебігу природних процесів. В основу визначення стійкості природної системи нами покладено геохімічний принцип міграції техногенних забруднювачів і процесів, що її обумовлюють.

Унаслідок регламентної роботи та аварійних викидів техногенних об'єктів забруднювачі проникають на поверхні елементів екосистеми. Таким чином техногенні передумови визначають формування контамінаційного поля і першу стадію забруднення системи. Самоочищення екосистем починається відразу після надходження забруднювача на поверхню земної кори. Значною мірою швидкість цього процесу пов'язана з хімічним складом, формами надходження забруднювачів в екосистему та щільністю забруднення території. Ці чинники, у свою чергу, залежать від інтенсивності та характеру техногенної діяльності. Тож до першої групи чинників, що визначають інтенсивність самоочищення, належать техногенні.

Територіальне поширення забруднення в основному пов'язане з силою та напрямком вітру на різних висотах, локалізацією та кількістю опадів у період активного викиду, акумуляція та міграція радіонуклідів у ландшафтах – з будовою геологічного середовища, накопичення в біомасі – з кліматичними умовами, зокрема температурою повітря, кількістю опадів тощо протягом вегетаційного періоду. Ці чинники самоочищення об'єднано в групу фізико-географічних.

Після надходження забруднювача в екосистеми швидкість його включення у біогеохімічні ланцюги міграції залежить від фізико-хімічних властивостей випадінь і середовища міграції. З часом під впливом природних чинників унаслідок процесів розчинення, деструкції тощо забруднювачі набувають розчинної форми, доступної для поглинання біологічними об'єктами. Швидкість цього процесу обумовлюється кінетичними закономірностями. У разі твердофазних опадів, як, наприклад, унаслідок Чорнобильської катастрофи, вивільнення радіонуклідів із твердофазних часток є лімітативною стадією міграції та забруднення трофічних ланцюгів. Отже, фізико-хімічні властивості випадінь визначають формування доступних для рослинності мобільних форм.

Після розчинення забруднювача в геохімічному середовищі подальша його трансформація в доступні для рослинності форми визначається властивостями середовища міграції. Засобом оцінки швидкості цих трансформацій слугують геохімічні критерії самоочищення. Після надходження у ґрунт розчинних форм забруднювачів вони включаються у геохімічні процеси фіксації та ремобілізації, швидкість яких пов'язана з такими ландшафтно- геохімічними чинниками:

• хімічний склад і фізико-хімічні властивості об'єктів навколишнього середовища;

• буферність ґрунтів і води;

• форми міграції і закомплексованість техногенних металів;

• сорбційна ємність ґрунтів;

Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Самоочищення природного середовища після чорнобильської катастрофи» автора Автор невідомий на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Поняття самоочищення природного середовища“ на сторінці 3. Приємного читання.

Зміст

  • Передмова

  • Поняття самоочищення природного середовища
  • Техногенні передумови самоочищення радіаційно забруднених наземних екосистем

  • Щільність забруднення

  • Антропогенне втручання в екосистеми на етапі ліквідації наслідків аварії

  • Фізико-географічні чинники самоочищення

  • Ландшафтно-геохімічні та кліматичні умови українського полісся

  • Типізація ландшафтно-геохімічних умов і ценозів

  • Геохімічна класифікація елементарних ландшафтів та ценозів

  • Ландшафтно-геохімічна характеристика експериментальних ділянок

  • Науково-дослідні полігони ЗВІЗБ(О)В Народицького району

  • Фізико-хімічні процеси самоочищення

  • Хімічні властивості цезію та стронцію

  • Фізико-хімічні властивості твердофазних випадінь

  • Геохімічні процеси самоочищення

  • Трансформація радіонуклідів у ґрунтах, забруднених паливними частинками

  • Низхідна міграція радіонуклідів

  • Біогеохімічні потоки радіонуклідів

  • Вплив властивостей ґрунту на надходження радіонуклідів у рослини

  • Органічна речовина ґрунту

  • Вплив біологічних особливостей рослин на накопичення радіонуклідів

  • Вплив ландшафтно-геохімічних умов на накопичення радіонуклідів лучною рослинністю дослідних ділянок

  • Властивості ҐПК, що визначають міграційні властивості радіонуклідів у ландшафтах забруднених територій

  • Коефіцієнт геохімічного переходу в системі ґрунт – рослинність

  • Баланс мобільних форм радіонуклідів у ґрунті та рослинності

  • Біогеохімічні потоки міграції радіонуклідів у лучних екосистемах Київського і Житомирського Полісся

  • Біогеохімічні потоки 137Cs у лісових екосистемах

  • Ецафотоп А2 (свіжий бір)

  • Едафотоп В3 (вологий субір)

  • Едафотоп A5 (мокрий бір)

  • Баланс перерозподілу 137Cs на геохімічних бар'єрах у лісових екосистемах

  • Геохімічні чинники біогенної міграції елементів у лучних біогеоценозах радіаційно забруднених територій

  • Трансформація радіонуклідів у поверхневих водних системах

  • Формування радіоактивного забруднення водних мас водосховищ

  • Трансформація радіонуклідів у річковій воді дніпровського басейну

  • Оцінка вторинного радіаційного забруднення поверхневих вод за рахунок донних осадів

  • Критерії самоочищення радіаційно забруднених екосистем

  • Заключення

  • Без назви