(1.4)
(1.5)
Таблиця 1.1
Порівняння темпів зниження дозових навантажень від різних джерел опромінення () з фізичним розпадом радіонуклідів (
)
| до 5 мЗв • рік-1 | до 1 мЗв • рік-1 | ||||
| Сумарне, від усіх джерел | 0,166 | 1,95 | 7,2 | 14 | 24 |
| Зовнішнє γ-опромінення | 0,151 | 2,17 | 6,5 | 4 | 14,5 |
| Пероральне надходження 134+l37Cs | 0,203 | – | 8,8 | 8 | 16,5 |
| Пероральне та інгаляційне надходження 90Sr | 0,081 | 5,38 | 3,4 | 9,5 | 30 |
Примітка. Розраховано для нормованої на 1 кБк • м-2 ділянки 0,1 га.
Швидкість автореабілітації цих сільськогосподарських угідь усемеро перевищує швидкість радіоактивного розпаду відповідних ізотопів, що зумовлено комплексною дією природних факторів та антропогенного втручання.
Швидкість самоочищення агроекосистем від l37Cs – у 10, a 90Sr – у 3,4 раза перевищує швидкість їх фізичного розпаду. Біогеохімічні процеси міграції та фіксації радіонуклідів у ґрунтовому поглинальному комплексі (ГПК) відіграють провідну роль під час самоочищення екосистем. Між тим частка дози опромінення внаслідок перорального надходження збільшилася протягом 1986–1997 pp. від 50 до 80 %, що визначає провідну роль трофічного ланцюга у сучасному формуванні дозових навантажень.
Моделювання зміни територіально нормованих дозових навантажень на сільське населення України поза відчуженими та відселеними зонами веде до висновку, що відновлення агроекосистем, які знаходяться у сільськогосподарському обігу, відбувається за час, порівняний з періодом піврозпаду 137Cs та 90Sr [116], хоча вважається, що повний розпад радіонукліда здійснюється протягом 7–10 періодів напіврозпаду. Інакше кажучи, швидкість відновлення екосистем у природно-техногенних умовах у 3,5–9 разів перевищує швидкість розпаду основних дозоутворювальних радіонуклідів (табл. 1.1).
Унікальність території Зони відчуження і Зони безумовного (обов'язкового) відселення (ЗВіЗБ(О)В), де зосереджена більша частина чорнобильського викиду, полягає у специфіці антропогенної діяльності, пов'язаної з практично повною відсутністю сільськогосподарського виробництва і штучним вилученням компоненти опромінення внаслідок перорального надходження, що зумовлено забороною споживання місцевих продуктів харчування. Чорнобильська катастрофа спричинила створення відселених територій у найбільш густонаселеній частині України площею понад 2000 км2. Останнє є головною передумовою вивчення природних процесів самовідновлення екосистем після техногенного втручання. Дозові навантаження на персонал працюючих на відчужених територіях більшою мірою визначаються зовнішнім опроміненням, у зв'язку з чим для екосистем відчужених територій цей критерій не може бути ефективним засобом оцінки швидкості автореабілітаційних процесів. Тому вивчення процесів трансформації і міграції радіонуклідів у наземних та водних екосистемах ЗВіЗБ(O)В набуває особливої ваги. Темпи їхньої автореабілітації можливо оцінити за швидкістю процесів самоочищення. Критерієм стійкості екосистем цих територій до радіаційного забруднення є властивість відтворення кількісного та якісного складу біомаси.
Самовідновлення природного середовища на територіях України, Білорусі та Росії, забруднених унаслідок Чорнобильської катастрофи, вперше розглянуто з позицій самоочищення ландшафтів у рамках Міжнародного проекту ЕСР-4 [354].
ЗВіЗБ(О)В є джерелом пролонгованого поширення радіоактивного забруднення. Винесення радіонуклідів за її межі відбувається через водну артерію України – Дніпро та його притоки. Тому окрему увагу в монографії приділено автореабілітаційним процесам у поверхневих водних екосистемах.
Отже, стійкість природного середовища до техногенного впливу – це його здатність зберігати і відновлювати умови екологічної рівноваги в результаті перебігу природних процесів. В основу визначення стійкості природної системи нами покладено геохімічний принцип міграції техногенних забруднювачів і процесів, що її обумовлюють.
Унаслідок регламентної роботи та аварійних викидів техногенних об'єктів забруднювачі проникають на поверхні елементів екосистеми. Таким чином техногенні передумови визначають формування контамінаційного поля і першу стадію забруднення системи. Самоочищення екосистем починається відразу після надходження забруднювача на поверхню земної кори. Значною мірою швидкість цього процесу пов'язана з хімічним складом, формами надходження забруднювачів в екосистему та щільністю забруднення території. Ці чинники, у свою чергу, залежать від інтенсивності та характеру техногенної діяльності. Тож до першої групи чинників, що визначають інтенсивність самоочищення, належать техногенні.
Територіальне поширення забруднення в основному пов'язане з силою та напрямком вітру на різних висотах, локалізацією та кількістю опадів у період активного викиду, акумуляція та міграція радіонуклідів у ландшафтах – з будовою геологічного середовища, накопичення в біомасі – з кліматичними умовами, зокрема температурою повітря, кількістю опадів тощо протягом вегетаційного періоду. Ці чинники самоочищення об'єднано в групу фізико-географічних.
Після надходження забруднювача в екосистеми швидкість його включення у біогеохімічні ланцюги міграції залежить від фізико-хімічних властивостей випадінь і середовища міграції. З часом під впливом природних чинників унаслідок процесів розчинення, деструкції тощо забруднювачі набувають розчинної форми, доступної для поглинання біологічними об'єктами. Швидкість цього процесу обумовлюється кінетичними закономірностями. У разі твердофазних опадів, як, наприклад, унаслідок Чорнобильської катастрофи, вивільнення радіонуклідів із твердофазних часток є лімітативною стадією міграції та забруднення трофічних ланцюгів. Отже, фізико-хімічні властивості випадінь визначають формування доступних для рослинності мобільних форм.
Після розчинення забруднювача в геохімічному середовищі подальша його трансформація в доступні для рослинності форми визначається властивостями середовища міграції. Засобом оцінки швидкості цих трансформацій слугують геохімічні критерії самоочищення. Після надходження у ґрунт розчинних форм забруднювачів вони включаються у геохімічні процеси фіксації та ремобілізації, швидкість яких пов'язана з такими ландшафтно- геохімічними чинниками:
• хімічний склад і фізико-хімічні властивості об'єктів навколишнього середовища;
• буферність ґрунтів і води;
• форми міграції і закомплексованість техногенних металів;
• сорбційна ємність ґрунтів;
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Самоочищення природного середовища після чорнобильської катастрофи» автора Автор невідомий на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Поняття самоочищення природного середовища“ на сторінці 3. Приємного читання.
