Рис. 1.1. Динаміка зміни дозових навантажень від різних джерел опромінення на сільське населення України, за даними [269].
1 – зовнішнє гамма-опромінення; 2 – пероральне надходження 137Cs + 134Cs; 3 – пероральне та інгаляційне надходження 90Sr; 4 – динаміка радіоактивного розпаду
Інтерполяція динаміки сумарних (від різних джерел) річних доз опромінення сільського населення України радіонуклідами l34+l37Cs та 90Sr [269], нормованих на 1 кБк • м-2 забрудненої території рівнянням
(1.1)
показує, що доза опромінення, нижча за критичні рівні 5 і 1 мЗв • рік-1 [76], для працюючих на ділянці 0,1 га досягається через 14 і 24 роки після аварії відповідно (рис. 1.2, а). Другий член рівняння (1.1) характеризує швидкість природно-антропогенної ремедіації екосистем у 1987–1988 pp. унаслідок механічного заглиблення та обмеження міграційної здатності радіонуклідів під час оранки угідь, вапнування, внесення підвищеної кількості мінеральних добрив, залуження луків і пасовиськ тощо. Перший член рівняння характеризує швидкість самовідновлення агроекосистем у наступні роки переважно під дією природних чинників.
Оскільки єдиним процесом, що приводить до повного вилучення радіонуклідів з навколишнього середовища, є їхній фізичний розпад, природно порівнювати темпи самовідновлення екосистем зі швидкістю радіоактивного розпаду. Так, розпад 137Cs (N - N0e-0,0231t) відбувається усемеро повільніше, ніж зниження річних доз (рис. 1.2, а).
Інтерпольована за рівнянням
(1.2)
12-річна динаміка нормованих доз зовнішнього γ-опромінення свідчить про різке зниження зовнішнього опромінення у 1987–1988 pp. унаслідок механічного заглиблення радіонуклідів у ґрунт (другий член рівняння). Зниження дозових навантажень у наступні роки відбувається у 6,5 раза швидше, ніж фізичний розпад l37Cs (рис. 1.2, б).
Головною складовою автореабілітації є самоочищення (природна деконтамінація) – природне руйнування забруднювача внаслідок природних, фізичних, хімічних та біологічних процесів [268]. За рекомендацією Міжнародної організації зі стандартизації [394] було введено відповідний термін – природне вичерпання (natural attenuation), який визначає всі ті природні процеси, включаючи хімічні, фізичні та біологічні, що ведуть до зниження концентрації забруднювача у ґрунті чи ґрунтовій воді. Автори цієї монографії розглядають самоочищення екосистем від радіаційного забруднення як комплекс біогеохімічних процесів міграції та фіксації радіонуклідів, що при-
Рис. 1.2. Інтерполяція динаміки нормованих річних доз опромінення сільського населення України:
а – сумарної від різних джерел опромінення; б – зовнішнього γ-опромінення; в – унаслідок перорального надходження 134+137Cs; г – унаслідок перорального та інгаляційного надходження 90Sr; D – нормована річна доза від відповідного джерела опромінення, мкЗв-рік-1 на 1 кБк-м-2; верхня крива відображує динаміку розпаду: а–в – 137Cs, г – 90Sr; точками позначено експериментально розрахункові дані [269]
водять до виведення останніх за межі трофічних ланцюгів або поза межі окремого біогеоценозу. Інакше кажучи, з позиції екологічної безпеки самоочищення охоплює два основних протилежно спрямованих процеси: виведення забруднювача за межі ландшафту шляхом радіальної та латеральної міграції та обмеження його надходження у біомасу шляхом пролонгованої фіксації. В останньому випадку забруднювач не виводиться за межі біогеоценозу. На відміну від природного вичерпання, яке визначає очищення абіогенної компоненти ландшафту, самоочищення екосистеми полягає у деконтамінації її біогенної складової, коли відправним пунктом є початкова ланка трофічного ланцюга. Значно ближчим до нашого підходу є стандартизований термін “природна (внутрішня) біоремедіація” (intrinsic bioremediation) – зниження концентрації забруднювача в ґрунті, ґрунтовій воді або іншому середовищі, зумовлене природними біологічними процесами за відсутності втручання людини [394]. Проте і тут в основу покладено очищення абіогенної компоненти ландшафту.
Отже, антропогенізоване визначення самоочищення радіаційно забруднених територій – це зниження дозових навантажень на населення, насамперед від перорального надходження радіонуклідів. Швидкість цього процесу у природно-техногенних умовах зон радіоактивного забруднення, де провадиться господарча діяльність, можливо оцінити шляхом інтерполяції динаміки зміни нормованих доз від перорального надходження 134+137Cs та 90Sr. Першу криву описано рівнянням
тобто швидкість самоочищення агроекоценозів від радіонуклідів цезію майже вдесятеро перевищує швидкість розпаду 137Cs (рис. 1.2, в). Наявність єдиного члена в цьому рівнянні свідчить про провідну роль геохімічних процесів під час самоочищення екосистем.
На кривій зміни нормованої річної дози від перорального та інгаляційного надходження 90Sr, що інтерпольована рівнянням вирізняються дві ділянки: різкого спаду до 1988 р., ймовірно, внаслідок зниження інгаляційного надходження (другий член рівняння) та поступового зменшення у наступні роки під дією процесів самоочищення (перший член рівняння). При цьому темпи самоочищення агроекосистем від 90Sr у 3,5 раза перевищують швидкість його розпаду (рис. 1.2, г):
Відносна похибка всіх проведених інтерполяцій не перевищує 10 % при 95 %-й імовірності.
Отже, автореабілітаційні процеси в агроекоценозах радіаційно забруднених територій України, що належать до зон добровільного гарантованого відселення та посиленого радіоекологічного контролю, приводять до зниження дозових навантажень на сільське населення від зовнішнього опромінення, інгаляційного та перорального надходження радіонуклідів.
(1.3)
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Самоочищення природного середовища після чорнобильської катастрофи» автора Автор невідомий на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Поняття самоочищення природного середовища“ на сторінці 2. Приємного читання.
