Рис. 4.4. Середньорічний вміст радіонуклідів у ґрунтових водах на проммайданчику об'єкта "Укриття"
частинками. У подальшому швидкість радіоактивного розпаду перевищуватиме швидкість надходження радіонуклідів з частинок у ґрунтовий поглинальний комплекс.
Процеси розчинення твердої фази опроміненого палива визначають швидкість поширення 137Cs і 90Sr за межі об'єкта “Укриття” в умовах постійного зволоження паливовмісних матеріалів (ПВМ). Розрахунки за даними [327] свідчать, що понад 2•1017 Бк 90Sr та 1,8510і7 Бк l37Cs, що містилися в об'єкті, залучається до міграційних процесів. На підтвердження єдиного механізму свідчить висока відповідність динаміки вмісту 90Sr та 137Cs у ґрунтових водах проммайданчика об'єкта “Укриття” [29] (рис. 4.4). Коефіцієнт кореляції між цими величинами 0,99.
Прогнозовані кількості залучених у міграційні процеси 137Cs і 90Sr, які містяться у складі паливної компоненти ПЗРВ і ПТЛРВ, становлять 1,7•1015 та 2,7• 1015 Бк відповідно.
Розміри паливних частинок визначають за логнормальним законом розподілу [358]:
(4.5)
де d – діаметр частинок, мкм; т - 1,15 (математичне очікування логарифма діаметра частинки); s = 0,75 (середньоквадратичне відхилення логарифма діаметра частинки).
Розрахований за цією формулою середній діаметр частинки становить 4,17 мкм за стандартного відхилення 3,62.
Припустивши, що частинки сферичні, і знаючи їх діаметр, можна оцінити питому поверхню частинок [358]:
(4.6)
Частинки конденсаційного типу утворювалися аналогічно частинкам глобальних випадінь. Основною відміною конденсаційних частинок чорнобильського викиду є їх значно вища радіоактивність і вміст конструкційних матеріалів. Форма цих частинок майже завжди кулеподібна. їхній колір залежить від типу носія. Відстежено приуроченість 106Ru до оксидів заліза. Трапляються кулеподібні частинки з ускладненою формою внаслідок налипання на поверхню дрібніших частинок.
Контури носіїв майже завжди хвилясті через імпрегновані у поверхню неправильної форми уламки розміром 10–20 нм, що містяться у великій кількості. Середній розмір їх 60–70 нм у скупченнях і до 500 нм для окремих частинок.
Незалежно від розміру мікрорельєф поверхні кулястих носіїв радіонуклідів різноманітний – значно поширені майже ідеально правильної форми кулеподібні частинки з гладкою поверхнею – аморфні з аномальним розподілом густини скла; або навпаки, з мілкими чи рідше глибокими вибоями на поверхні, з безладно розвинутими найдрібнішими рівчаками [276].
Ахтивність більшості конденсаційних частинок визначалася практично одним чи двома радіонуклідами (144Се, 106Ru, 144Ce+106Ru, 144Ce+137Cs, l34Cs+137Cs). Найчастіше траплялися частинки з переважною кількістю 106Ru (до 50 %) та 95Zr (до 25 %) за незначної активності інших радіонуклідів: 14,Се+144Се (до 3 %), 140Ва (2,5 %), 137Cs (0,8 %), 131І (0,4 %), 134Cs (0,5 %) [45, 276].
Більшість радіонуклідів – складових конденсаційних частинок – розпалися протягом 10 років після катастрофи. Визначальним дозоутворювачем сьогодення на території переважно конденсаційних випадінь є l37Cs, до 25 % якого у складі конденсаційних випадінь знаходилося у водорозчинній формі [44]. Швидкість надходження 137Cs із частинок конденсаційних випадінь на декілька порядків перевищує таку для паливних [36]. Тож на
Рис. 4.5. Фізико-хімічні критерії самоочищення наземних екосистем від радіаційного забруднення
території України, забрудненій цим типом випадінь, 137Cs повністю включений у біогеохімічні процеси міграції.
Деструкція твердофазних випадінь відбувається унаслідок низки процесів, зумовлених фізико-хімічними перетвореннями частинок під впливом навколишнього середовища. Швидкість мобілізації радіонуклідів на різних слідах випадінь перевищує швидкість розчинення частинок від 2 до 10 разів [34, 42, 143, 157, 167, 190, 398, 399].
Руйнування уранової матриці внаслідок радіолізу [225) та мікробіологічної діяльності в ґрунтах [128] також призводить до утворення мобільних форм радіонуклідів. Розрахована в праці [225] швидкість розчинення матриці уранових частинок за енергії α-частинок на розділі фаз UO2–Н2O 3,5– 4,5 МеВ становить (2–4)10-10 с‑1. Цей процес відбувається в 2–10 разів повільніше, ніж накопичення радіонуклідів за межами твердої фази паливних частинок унаслідок розчинення (табл 4.1). Тож провідним процесом мобілізації радіонуклідів, що не залежить від геохімічних умов середовища, а лише від фізико-хімічних властивостей випадінь та елементів, є вилуговування з частинок випадінь.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Самоочищення природного середовища після чорнобильської катастрофи» автора Автор невідомий на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Фізико-хімічні властивості твердофазних випадінь“ на сторінці 2. Приємного читання.
