Розділ 57. Звершилося

— На інших планетах усе зовсім інакше, Джебе, — я говорила повільно, намагаючись уникати брехні.— Там ніхто не опирається: носії зовсім інші — не такі індивідуалісти, як люди, їхні емоції набагато слабші. Там зовсім немає відчуття, ніби ти крадеш чиєсь життя. Тут усе не так. Там мене ніхто не ненавидітиме. І я буду надто далеко, щоб нашкодити вам. Так ви будете в безпеці…

У кінці голос зрадив мене — я сама відчувала в ньому брехню, тож не доказала.

Джеб подивився на мене своїм прискіпливим поглядом — і я відвела очі.

Я намагалася не дивитися на Дока, але не втрималася: всього один коротенький погляд, щоб переконатися, що він усе зрозумів. Наші очі зустрілися, і з його жалісливого обличчя стало ясно, що він про все здогадався.

Я швидко опустила очі й перехопила погляд Джареда, спрямований на Дока. Невже він помітив?

— Так… Халепа, — зітхнув Джеб і замислився над непростою задачею.

— Джебе, — вигукнули Джаред з Іяном воднораз і замовкли, похмуро позираючи один на одного.

Все це — марне гаяння часу, а в мене залишилися лічені години. Всього кілька годин, тепер я вже певна.

— Джебе, — мовила я тихо. Всі подивилися на мене. — Ви не повинні приймати рішення зараз. Доку варто провідати Джоді, та й я також хочу її побачити. До того ж я цілий день нічого не їла. Чому б усе не обміркувати? Поговорімо про це вранці. У вас буде достатньо часу на роздуми.

Знову брехня. Помітили чи ні?

— Непогана ідея, Вандо. Гадаю, всім нам не завадить передишка. Йди поїж. А завтра на свіжу голову про все побалакаємо.

Я щосили намагалася не дивитися на Дока, навіть коли заговорила до нього.

— Я поїм, а тоді допоможу вам із Джоді, Доку. Скоро буду.

— Гаразд, — відповів Док приречено, навіть не намагаючись приховати хвилювання. Навіщо він так поводиться? Він людина, а люди-бо брехати добре навчені!

— Зголодніла? — пробурмотів Іян, і я мовчки кивнула.

Я оперлася на простягнуту руку і зіп’ялася на ноги. Іянові пальці міцно стиснули моє зап’ястя, і я зрозуміла, що тепер він ні на крок від мене не відійде. Байдуже. Він спить міцно, як Джеймі.

Ми вийшли з темної кімнати, і я спиною відчула на собі чийсь погляд.

Залишилося зробити кілька речей. Якщо бути точною, то три. Три останні незавершені справи.

Перш за все я поїла.

Негарно з мого боку залишати Мелані голодне тіло. Крім того, відтоді як я почала брати участь у вилазках, їжа стала набагато смачнішою. На обід чекали, а не терпляче його зносили.