Розділ 57. Звершилося

— Мелані знає рівно стільки, скільки знаю я. Вона сама здатна вам допомогти. Ще є носителька цілительки. Вона знає більше, ніж я. Ви дасте собі раду. Ви й до мене якось трималися. Виживете, як і раніше.

Джеб пирхнув і нахмурився.

— Ну, не знаю, Вандо. В словах Іяна є зерно.

Я спопелила старого поглядом — і тут-таки зрозуміла, що Джаред робить те саме. На мить я відвела очі, кинувши похмурий погляд на Дока.

Наші погляди схрестилися, і його обличчя скривилося від болю. Він зрозумів мій натяк: він дав слово. І цей суд нічого не змінить.

Іян спостерігав за Джаредом і помітив, як ми з Доком перезирнулися.

— Джебе, — запротестував Джаред. — Рішення може бути тільки одне, і ви його знаєте.

— Невже одне, хлопче? Здається, їх тут вагон і ще маленький возик.

— Це тіло Мелані!

— І Ванди також.

Джаред ледь не поперхнувся і вдався до іншої тактики.

— Мел мов ув’язнена, і лишати її так — усе одно що вбити, Джебе.

Обличчя Іяна перекосилося від люті.

— А що буде з Вандою, Джареде? З усіма нами, якщо її не буде?

— Насправді тобі байдуже, що буде з іншими! Ти просто хочеш зберегти Ванду, пожертвувавши Мелані,— все інше тебе не хвилює.

— А ти хочеш отримати Мелані, пожертвувавши Вандою, — і все інше не хвилює тебе! Отож за таких умов вибір зводиться до того, що буде краще для всіх.

— Ні! Вибір зводиться до того, що хоче Мелані! Це її тіло!

Джаред і Іян майже підвелися — руки стиснуті в кулаки, обличчя перекошені від люті.

— Заспокойтеся, хлопці! Охолоньте, — наказав Джеб. — Ми на суді, тому давайте зберігати спокій. Не втрачайте самоконтролю! Ми повинні добре обміркувати всі позиції.

— Джебе… — почав був Джаред.