Розділ 55 Прив’язаність

— Але я не знаю дороги, — схлипувала вона. Моє плече вже було мокре від сліз. — Кайл зав’язав мені очі.

Кайл дивився на мене так, ніби очікував, що я от-от сотворю диво, і все саме собою владнається. Він чекав на чари — щось на зразок ліків, які я дістала у цілителів. Але я знала, що не буде ні дива, ні щасливого кінця — принаймні для душ, яких викреслили з рівняння.

Я безнадійно подивилася на Кайла.

— Є тільки ведмеді, квіти і дельфіни, — сказала я йому. — У Світ Вогню я її не відправлю.

Мініатюрна жінка здригнулася, почувши назву.

— Не хвилюйтеся, Сонні. Дельфіни вам сподобаються. Вони милі. Ну звісно, що вони милі.

Вона ще дужче заридала.

Я зітхнула й провадила.

— Сонні, я маю запитати вас про Джоді.

Кайл завмер.

— А що таке? — пробурмотіла Сонні.

— Чи вона… Вона з вами? Ви її чуєте?

Сонні шморгнула носом і звела на мене очі.

— Не розумію, що ви маєте на увазі.

— Чи вона бодай колись озивається до вас? Ви знаєте, про що вона думає?

— Моя… носителька? Її думки? Їх у неї немає. Зараз тут я.

Я повільно кивнула.

— Це погано? — прошепотів Кайл.

— Я знаю ще замало, щоб говорити з певністю. Але навряд чи це добре.

Очі Кайла звузилися.