Розділ 55 Прив’язаність

— Кайл має рацію… — (Ніколи не думала, що скажу таке). — Я не дозволю вас кривдити. Ваше ім’я Сонні? — запитала я м’яко.

Жінка метнула погляд на Кайла.

— Все гаразд. Не треба боятися Ванди. Вона така, як ти, — він обернувся до мене. — Справжнє ім’я Сонні дуже довге — щось там про лід.

— Сонячне Світло Пронизує Лід, — прошепотіла вона.

В очах Джеба загорілася цікавість.

— Вона не має нічого проти того, щоб її називали просто Сонні. Каже, що так теж гарно, — запевнив мене Кайл.

Сонні кивнула. Її погляд метався між мною і Кайлом. Інші чоловіки не ворушилися. Дівчина трохи заспокоїлася, відчула дружню атмосферу.

— Я також колись була ведмедем, Сонні,— мовила я, сподіваючись, що вона почуватиметься ще трошки затишніше. — Мене кликали Живе На Зорях. А тут мене звуть Вандрівниця.

— Живе На Зорях, — прошепотіла вона, і її величезні очі якимось дивним чином стали ще ширшими. — Верхи На Звірі…

Я мало не застогнала.

— Ви, мабуть, жили в другому кришталевому місті.

— Так. Я чула цю історію безліч разів.

— Вам сподобалося бути ведмедем, Сонні? — запитала я швидко. Мені не хотілося повертатися до тієї історії.— Ви були щасливі на Планеті Туманів?

Її обличчя скривилося, очі, які невідривно дивилися на Кайла, наповнилися сльозами.

— Вибачте, — я глянула на Кайла, шукаючи пояснення.

— Не бійся, — він ніжно погладив її по руці.— Тебе не скривдять. Обіцяю.

До мене долинув її ледь чутний шепіт:

— Але мені подобається тут. Я хочу залишитися.

Від її слів у мене клубок став у горлі.

— Я знаю, Сонні. Знаю, — Кайл погладив її по голові й ніжно притиснув обличчя Сонні до своїх грудей.