Розділ 55 Прив’язаність

— Обережно, — прошепотіла я.

Кайл зупинився біля арки — Сонні досі чіплялася за його руку — й відступив, щоб дати мені дорогу. Я глибоко вдихнула й переступила поріг.

— Добридень, — мовила я тихим, рівним тоном.

Жінка подивилася на мене й тихо зойкнула.

— Це знову я, — підтвердила я.

— Це Ванда, — нагадав Док.

Док сидів поруч із безіменною жінкою та тримав руку на її плечі.

— Це душа, — прошепотіла вона стривожено, нахилившись до Дока.

— Так, але вона наш друг.

Жінка з підозрою дивилася на мене.

— Доку! У нас іще кілька відвідувачів. Можна їм увійти?

Док поглянув на жінку.

— Вони теж друзі. Це люди, які живуть тут разом зі мною, сусіди. Жоден із них вас не скривдить. Можна їм увійти?

Якусь мить жінка вагалася, а тоді кивнула.

— Гаразд, — прошепотіла вона.

— Це Іян, — мовила я, даючи Іянові дорогу. — А це Джаред і Джеб… — (Один по одному вони заходили в печеру та ставали поруч зі мною). — А це Кайл і… е-е-е… Сонні.

У Дока мало очі на лоба не вилізли, коли Кайл увійшов до кімнати не сам.

— Тут іще хтось живе? — запитала безіменна жінка пошепки.

Док прочистив горло й узяв себе в руки.

— Так. У печерах багато людей. Усі… майже всі — люди, — додав він, дивлячись на Сонні.