Розділ 48 Затримка

Коротка болюча пауза.

— Вандо, я… ти теж мені небайдужа. Ти чудова, Вандо. І заслуговуєш на більше, ніж я здатен тобі дати. Більше, ніж оце.

В пальцях він тримав малесенький предмет — замалий як на свою смертоносність.

— Зажди, — видихнула я.

Він не може померти.

— Вандо, ми не можемо ризикувати. Ми не обженемо їх, принаймні не на цій таратайці. Якщо почнемо тікати, за нами кинеться тисяча шукачів. Подумай про Джеймі.

Фургон пригальмовував, з’їжджаючи на узбіччя.

— Одна спроба, — благала я. Швидко витягнула пігулку з кишені й стиснула її між великим і вказівним пальцями. — Я спробую їх обдурити. Якщо щось піде не так, я одразу ж ковтну отруту.

— Шукача тобі не обдурити!

— Дозволь спробувати. Швидше! — я розстебнула свій пасок безпеки й потягнулася до Джаредового. — Міняємося місцями. Швидше, поки вони не помітили.

— Вандо…

— Одна спроба. Швидше!

Джаред умів швидко приймати рішення, і ми хутко помінялися місцями.

— Пасок безпеки, — нагадала я. — Заплющ очі й відверни голову.

Він послухався. Навіть у темряві наші переслідувачі помітять свіжий блідо-рожевий шрам на його шиї.

Я пристебнулася і в’яло відкинулася на спинку сидіння.

Обманювати має тіло — ось ключ. Треба обрати правильні рухи. Просто імітація. Як це роблять актори по телевізору, тільки ще краще. Як це роблять люди.

«Допоможи мені, Мел», — пробурмотіла я.

«Не можу, Вандо, допомогти тобі поводитися, як справжня душа. Ти впораєшся сама. Врятуй його. Я певна, що ти зможеш».

Справжня душа. Мені треба просто бути собою.