Розділ 44 Зцілення

Я намагалася тримати себе в руках. Недобре хлебтати воду, як мені кортіло. Але я не втрималася і вмить спорожнила склянку. Вода була занадто смачною.

— Принести ще?

— Так… якщо ваша ласка. Дякую.

— Я зараз повернуся.

Щойно вона вийшла, як я зісковзнула з матраца. Паперове простирадло зашелестіло, і я приросла до місця. Але цілителька не помчала назад. Не можна втрачати ні секунди. Щоб принести воду, Бірюзі знадобилося кілька хвилин. Можливо, стільки ж часу це забере і в цілительки. Можливо, по прохолодну чисту воду треба йти далеко. Можливо.

Я смикнула з плечей рюкзак і швиденько його розв’язала. Почала я з другої шафки: саме там я помітила флакончики «Зцілення». Я згребла цілий рядок, і вони з приглушеним стукотом посипалися в рюкзак.

Що я скажу, якщо мене зловлять? Що брехатиму?

З першої шафки я прихопила два види «Очистки». За першими рядочками були й другі, тож я згребла половину і їх. Тоді обидва рядочки «Знеболювального». Моя рука потягнулася до «Замазки», але увагу привернув флакончик з іншим написом.

«Від гарячки». Не було жодних інструкцій, тільки напис на ярличку. Я взяла рядочок. Людському тілу жодні з цих ліків не зашкодять.

Ще я прихопила всю «Замазку» і два тюбики «Розгладжування». Більше не варто випробовувати долю. Тихо причинивши дверцята шафки, я пропхала руки в лямки рюкзака. Прилягла на матрац — папір хруснув. Я спробувала надати своєму обличчю розслабленого виразу.

Цілителька не поверталася.

Я подивилася на годинник. Спливла хвилина. Цікаво, а де в них вода?

Дві хвилини.

Три.

Невже вона розкусила мою брехню?

На чолі виступив піт. Я швидко його стерла.

А що як вона приведе шукача?

Я подумала про малесеньку пігулку в кишені, й руки затремтіли. Я зможу, це точно. Заради Джеймі.

З коридору долинули тихі кроки — наближалося двоє людей.