Розділ 44 Зцілення

— Мабуть, приємно лікувати інших, — я обрала правильний тон: зацікавлений, проте не наполегливий. — Відтоді як мене вживили, я ще не була в лікарні. Тут так цікаво.

— Так, мені подобається.

Вона почала обприскувати моє обличчя.

— А що ви робите зараз?

Цілителька усміхнулася — напевно, я була не першою допитливою душею.

— Це «Очистка», щоб у рану не потрапила інфекція. Вона вбиває мікробів.

— «Очистка», — повторила я пошепки.

— А це — «Очистка внутрішня». Про всяк випадок, якщо інфекція вже встигла потрапити в рану. Вдихніть, будь ласка.

В руці цілительки з’явилася ще одна пляшечка з пульверизатором, цього разу трохи тонша. Вогненна Плетениця легенько натиснула, і біля обличчя зависла ще одна хмаринка. Я слухняно вдихнула — цього разу хмаринка була зі смаком м’яти.

— А це «Зцілення», — провадила цілителька Плетениця, відкручуючи кришечку наступної пляшечки, під якою ховалася піпетка. — Допоможе тканинам зростися, щоб одужання йшло правильно.

Вона вичавила кілька крапель прозорої рідини у широкий поріз і стиснула краї рани докупи. Ніякого болю — тільки дотик її ніжних пальців.

— Зараз скріпимо й продовжимо, — цілителька відкоркувала тюбик і вичавила на палець широку смужку густого прозорого гелю. — Це мов клей, — пояснила вона. — Гель склеює краї рани, поки «Зцілення» робить свою справу, — одним швидким рухом вона розмазала гель по моїй руці.— Можете поворушити рукою. З нею ми вже закінчили.

Я підняла руку й подивилася на результат: під блискучим шаром гелю виднілася ледь помітна рожева смуга. Кров залишилася на шкірі, але більше не цебеніла. Поки я дивилася, цілителька одним рухом витерла залишки крові вологим рушником.

— Поверніться, будь ласка. Гм… Добряче ви впали на каміння. Просто жах.

— Так. Не пощастило.

— Що ж, добре, що принаймні ви змогли дістатися сюди самотужки.

Цілителька крапнула кілька капель «Зцілення» мені на щоку й розтерла пальцями.

— Обожнюю дивитися, як воно працює. На вигляд уже набагато краще. Гаразд… тепер по краях, — вона усміхалася сама до себе. — Ще один шар. І ще тут почистимо. — Вона попрацювала ще з хвилинку. — Дуже добре.

— Вода, — сказала старша жінка, увійшовши до кімнати.

— Дякую, Бірюза.