TextBook «Скільки мене не було?»
«Три дні».
«А де я була?» — її голос раптом притих.
«А ти не знаєш?»
«Я нічого… не пам’ятаю».
Ми обидві воднораз затремтіли.
— Все гаразд? — запитав Джаред.
— Та ніби.
— Це вона до мене говорила — щойно, вголос?
— Так.
— А це можливо… а ти можеш пустити її ще раз?
Я зітхнула. Я вже й так виснажилася.
— Можу спробувати.
Я заплющила очі.
«Визирнеш? Побалакаєш із ним?» — запитала я в Мелані. «Я… Як? Де?»
Я спробувала заховатися в крихітну щілинку свідомості, звільняючи місце для Мелані.
«Ну ж бо, давай, — прошепотіла я. — Сюди».
Проте хай як Мелані силкувалася, все марно.
Губи Джареда притиснулися до моїх — несподівано, настирливо. Мої очі від несподіванки широко розплющилися. Його ж очі з золотавим переливом були також розплющені, всього за півдюйма від моїх.
Мелані різко відсмикнула голову.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Господиня» автора Стефені Маєр на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Розділ 42 Примус“ на сторінці 7. Приємного читання.