Розділ 40 Жахіття

За кілька секунд я прийшла до тями. У голові прояснилося, і я пошкодувала, що так скоро опритомніла.

Було надто темно, щоб розгледіти щось; мене кудись переносили, і я розхитувалася туди-сюди. На щастя, жахливий запах зник, а застояне вологе печерне повітря здавалося справжніми парфумами.

Мене несли на руках, немов заколисували. Знайоме відчуття: в перший тиждень після того, як Кайл поранив мене, я часто подорожувала на руках у Іяна.

— …однак вона здогадалася. Здається, я помилився, — пробурмотів Джаред.

— І ти гадаєш, справа в цьому? — різко обрубав Іян. — Думаєш, що вона злякалася через те, що Док намагався витягнути душі? Що вона злякалася за себе?

— А ти так не вважаєш? — запитав Джаред за хвилину.

Іян голосно пирхнув.

— Ні. Не вважаю. Мені прикро, що ви продовжуєте постачати… Доку жертв, особливо тепер! Мене верне на саму тільки думку про це. Звісно, її це теж засмучує. Та хіба ти сліпий? Невже ти не розумієш, що вона там побачила?

— Але ж ми точно накрили тіла…

— Не ті тіла, Джареде. Не ті. Я впевнений, що Банда б засмутилася, побачивши труп людини, — вона така чутлива; жорстокість і смерть не існують у її світі. Але тільки подумай, що означало для неї оте, що лишилося на столі.

Якусь мить Джаред мовчав.

— Ох!

— Так. Уяви собі, що ти став свідком вівісекції: ампутовані останки, все залито кров’ю… Хоча для нас це витримати набагато легше, ніж для Банди. Ми бачили таке й раніше, ще до інопланетного вторгнення — у фільмах жахів, наприклад. Б’юсь об заклад, що за всі свої життя на різних планетах вона ще ніколи такого не бачила.

Мені стало зле. Його слова… Перед очима постала картина. У ніздрі вдарив запах.

— Відпусти, — прошепотіла я. — Постав на землю!

— Я не хотів будити тебе. Пробач, — останні слова були щирі, Іян просив пробачення не тільки за те, що збудив мене.

— Відпусти!

— Тобі зле. Я віднесу тебе до спальні.

— Ні. Постав мене на землю. Негайно!

— Вандо…