TextBook — Нічого такого, — запевнила мене Лілі.— Справа у Везі… мене здивувало його ставлення до тебе. Я й не підозрювала, що в ньому стільки глибини. Раніше я не сприймала його серйозно. Ну, гаразд… Він молодший за мене, та яке це має значення тут? — вона знову засміялася. — Дивна штука — і життя, і кохання тривають. Я й не очікувала.
— Так. Навіть смішно іноді,— погодився Іян. Він підкрався ззаду й пригорнув мене за плечі. Я й не чула, як він повернувся. — Але все-таки це класно. А знаєш, що Вез із першого дня закохався в тебе?
— Він казав. А я не помічала.
Іян засміявся.
— Ну, значить, ти єдина ні про що не здогадувалася. Ну що, Вандо, може, зіграємо один на один, поки немає підкріплення?
Я відчувала, як загорілася Мел.
— Гаразд.
Він віддав мені м’яч і відійшов назад до воріт. Мій перший м’яч поцілив між Іяном і відміткою. Тоді я наздогнала Іяна посеред поля, відібрала м’яч і знову забила.
«Він піддається», — пробурмотіла Мелані.
— Ну ж бо, Іяне, грай.
— А я граю.
«Скажи йому, що він грає, як дівчисько».
— Граєш, як дівчисько.
Іян засміявся, і я знову забрала в нього м’яч. Глузування не подіяло — я забила втретє. І тут мені спала на думку одна ідея — можливо, цей гол стане останнім.
Мелані заперечила: «Мені це не подобається».
«Але точно спрацює».
Я поставила м’яч посеред поля.
— Якщо виграєш, можеш спати у моїй кімнаті, поки Джаред і Джеймі не повернуться.
Мені таки слід виспатися.
— Граємо до десятьох.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Господиня» автора Стефені Маєр на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Розділ 39 Занепокоєння“ на сторінці 6. Приємного читання.