Розділ 39 Занепокоєння

Вез хотів іще раунд, але Лілі була виснажена.

— Вони нас перевершили — визнай це.

— Нас обвели круг пальця!

— А ніхто не казав, що вона не вміє грати.

— Так само, як ніхто не казав, що вона професіонал.

Мені стало приємно, я не змогла стримати усмішки.

— Умій програвати, — мовила Лілі й жартома полоскотала Веза за живіт. Він схопив її за пальці та притягнув до себе. Лілі сміялася, намагаючись викрутитися, але Вез обняв її і поцілував просто в губи.

Ми з Іяном здивовано перезирнулися.

— Заради тебе я програю з гідністю, — мовив Вез і відпустив її.

На гладенькій карамельній шкірі Лілі — на щоках і на шиї — проступив ледь помітний рум’янець. Вона крадькома подивилася на нас з Іяном — поглянути на реакцію.

— А тепер я сходжу по підкріплення, — провадив Вез. — Побачимо, як твоя футболістка впорається з Кайлом.

З цими словами він кинув м’яч у дальній кінець печери. Долинув сплеск — м’яч упав у воду.

Іян побіг його діставати, а я стояла на місці, позираючи час від часу на Лілі. Лілі засміялася і, здається, зніяковіла, хоча засоромити її було майже неможливо.

— Знаю, знаю.

— Скільки часу… це триває? — поцікавилась я.

Вона скорчила гримасу.

— Вибач, це не моя справа.

— Все нормально. Це не секрет — хіба тут можуть бути секрети? Просто якось… незвично. До речі, це твоя провина, — усміхнулася Лілі, піддражнюючи мене.

Однак я все одно почувалася трохи винною і зніяковіла.

— Що я зробила?