Розділ 38 Зворушена

Його вуста, ніжні та м’які, легенько торкнулися моїх…

— Приємно чи ні? — прошепотів він мені в обличчя.

«Неприємно! Неприємно!»

— Я… не знаю, — щоб вимовити це, я ворухнула губами, і він теж.

— Звучить… приємно.

Вуста Іяна знову притиснулися до моїх, цього разу міцніше. Він зловив мою нижню губу своїми двома й легенько потягнув за неї.

Мелані хотілося зацідити йому — набагато дужче, ніж Джареду. Хотілося відштовхнути його і вдарити в обличчя. Жахлива картина! Такий образ зовсім не пасував до відчуттів від поцілунку Іяна.

— Будь ласка, — прошепотіла я.

— Що?

— Припини, будь ласка. Думки плутаються. Будь ласка.

Він одразу ж відсторонився і склав руки на колінах.

— Гаразд, — мовив він, у голосі його чулися тривожні нотки.

Я затулила обличчя долонями, шкодуючи, що не можу розвіяти гнів Мелані.

— Що ж, принаймні мене не вдарили, — усміхнувся Іян.

— Вона ще й як хотіла тебе віддухопелити. Ух! Ненавиджу, коли вона злиться. У мене голова розколюється від її гніву. Злість… огидна.

— Чому вона не вдарила мене?

— Тому що я не втратила контролю. Мелані виривається на свободу тільки тоді, коли мене… переповнюють почуття.

Я потерла чоло.

«Заспокойся, — благала я. — Він більше не торкається мене».

«Він що — забув, що я тут? А може, йому байдуже? Я тут, я досі тут!»