Розділ 38 Зворушена

Чому мене повинно хвилювати те, що він вважає Мелані вродливою?

«І я так кажу», — мовила Мелані. Очевидячки, не тільки я не могла прояснити власні почуття.

Іян забрав волосся з мого чола і ніжно його погладив.

— Та хай яка вродлива Мелані, вона мені байдужа. Я нічого не відчуваю… до неї.

Від таких слів мені стало легше. І це ще дужче все ускладнювало.

— Іяне, ти не… Ніхто тут не сприймає нас нарізно, як слід було б. Ні ти, ні Джеймі, ні Джеб, — правда полилася сама собою — я не очікувала від себе такої палкості.— Ти не можеш нічого до мене відчувати. Якби ти тримав мене — справжню мене — в руці, тобі би стало бридко. Ти б кинув мене на землю й розчавив підошвою.

Високе чоло Іяна поморщилося, темні брови полізли вгору.

— Я… ні, якби знав, що це ти.

Я невесело всміхнулася.

— А звідки б ти знав? Ми всі однакові, ти не зможеш нас розрізнити.

Куточки його рота полізли вниз.

— Це все через тіло, — повторила я.

— Неправда, — не погодився Іян. — Мене цікавить не обличчя, а вираз на ньому. Не голос, а слова. Не тіло, а те, що в його нутрі. Ти прегарна.

З цими словами він присунувся ближче, став навколішки та знову взяв мене за руку.

— Я ще не зустрічав нікого, як ти.

Я зітхнула.

— Іяне, а що було б, якби я прийшла сюди в тілі Маґнолії?

Він скривився, а тоді засміявся.

— Гаразд. Кмітливе запитання. Не знаю.

— Або в тілі Веза?