Розділ 36 Довіра

Кайл не зважав на нього. Вперше за увесь день він поглянув на мене. В темряві його очі здавалися чорними. З виразу обличчя я не могла нічого прочитати.

Я смикнулася — і від болю в ребрах хапнула ротом повітря.

Іян і Джаред стали переді мною плече до плеча, заступивши мене як завіса.

— Ти чув, що тобі сказали, — мовив Джаред.

— Можна мені спершу дещо сказати? — Кайл протиснувся між ними.

Вони не відповіли.

— Я не розкаююся, — мовив Кайл до мене. — Я досі вважаю, що так і мав учинити.

Іян відштовхнув брата. Кайл похитнувся, але знову зробив крок уперед.

— Зажди, я ще не закінчив.

— Ні, закінчив, — втрутився Джаред. Його пальці стиснулися в кулаки, шкіра на кісточках побіліла.

Тепер на нас звернули увагу всі. У печері стало тихо, веселий гамір ущух.

— Ні, я ще не закінчив, — Кайл здійняв руки, наче здається, і знову заговорив до мене. — Я вважаю, що вчинив правильно, але ти врятувала мені життя. Не знаю чому, але ти все-таки це зробила. Отож життя за життя. Я тебе не вб’ю. Сплачу свій борг таким чином.

— Ти повний бовдур, — мовив Іян.

— А хто з нас закохався в гусінь, братику? І хто з нас бовдур?

Іян, стиснувши кулаки, кинувся до Кайла.

— Я тобі скажу чому, — мовила я голосніше, ніж сподівалася. Але результат мене вдовольнив. Іян і Джаред здивовано витріщилися на мене, але припинили бійку.

Я рознервувалася. Довелося прочистити горло.

— Я не дала тобі впасти, тому що… тому що я не така, як ти. Я не кажу, що я не така, як… люди. Адже багато хто з присутніх вчинив би так само. Тут є хороші й добрі люди. Такі як твій брат, і Джеб, і Док… Я хочу сказати, що я не така, як ти.

Кайл дивився на мене якийсь час, а тоді засміявся.

— Отакої! — мовив він, досі сміючись. Розвернувся і з почуттям виконаного обов’язку пішов по воду. — Життя за життя, — кинув він через плече.