Розділ 36 Довіра

— Міцні горішки, — визнав Джаред.

— Ну, як хочеш, — буркнув Кайл і обернувся до м’яча, який лежав у самісінькому центрі ясного кола. — Ми й без тебе переможемо.

— Вже йду! — Джаред кинув задумливий погляд на мене — на нас — і приєднався до решти.

Рахунок я вела погано. У темряві з того місця, де я сиділа, м’яча майже не було видно. За межами освітленого центру поля було так темно, що я не розрізняла навіть постатей гравців. Я орієнтувалася по реакції Джеймі: коли його команда забивала гол, він переможно кричав, коли ж забивали супротивники — розчаровано стогнав. Стогнав він частіше, аніж кричав.

Грали всі. Меґґі була воротарем у команді Енді, Джеб — у команді Лілі. Вони обоє були на дивно гарні воротарі. Мені було добре видно їхні силуети у світлі ліхтарів, що правили за ворота. І Джеб, і Меґґі рухалися швидко та спритно, немов скинули років по десять. Джеб відважно кидався до м’яча, а Меґґі й без таких крайнощів грала дуже добре. Щоразу як Вез чи Іян били по воротах… бах! — м’яч дивним чином опинявся у неї в руках.

Приблизно за півгодини Труді та Пейдж вийшли з гри й рушили до виходу, схвильовано розмовляючи. Здавалося неймовірним, що ранок почався із суду, але ця разюча переміна мене тішила.

Жінок не було зовсім не довго, і повернулися вони з коробками в руках: принесли шоколадні батончики, та ще й з фруктовою начинкою. Гру призупинили. Джеб оголосив перерву, і всі поквапилися на сніданок.

Солодощі поскладали в центрі поля. Здавалося, на них накинувся цілий натовп.

— Вандо, — виринув із натовпу Джеймі. В руках у нього було повно батончиків, а під пахвою — пляшка води.

— Дякую. Повеселився?

— Ага. Якби ще й ти пограла…

— Наступного разу, — мовила я.

— Ось ти де… — Іян також приніс повні жмені батончиків.

— А я перший, — вигукнув Джеймі.

— Ого! — поряд із Джеймі з’явився Джаред. Він також прихопив забагато батончиків як на одну людину.

Іян і Джаред обмінялися довгим поглядом.

— А де їжа? — здивувався Кайл. Він стояв над порожніми коробками, роззираючись по печері у пошуках злочинця.

— Лови, — гукнув Джаред і почав жбурляти йому батончик по батончику — прицільно як ножі.

Кайл легко зловив солодощі й підбіг до нас, щоб перевірити, чи Джаред чогось бува не приховав.

— Ось, — мовив Іян, простягаючи братові половину батончиків, але навіть не підводячи на нього очей. — А тепер іди.