TextBook — Так.
Джаред кивнув.
— А чоловік?
— Іян… Іян вірить мені. Завжди наглядає за мною. Він такий добрий… як на людину, — «майже як душа», хотіла сказати я. Але тут це не прозвучало б як комплімент.
— Як на людину! — пирхнув Джаред. — Не уявляв, яке важливе це визначення.
Він усадовив мене на поріг, наче на низеньку лавочку, тож сидіти тут було набагато зручніше, ніж на долівці.
— Дякую, — мовила я. — Джеб зробив усе правильно, ти ж знаєш.
— Не можу погодитися, — Джаредів тон був набагато м’якшим, ніж слова.
— А ще дякую за… за все. Не слід було заступатися за мене.
— Всі слова були правдиві.
Я втупилася в землю.
— Це правда, я не хочу нікого тут скривдити. Не навмисне принаймні. Вибач, що завдала тобі болю, коли з’явилася тут. І Джеймі. Мені так шкода!
Він замислено опустився на землю поруч зі мною.
— Щиро кажучи… — він завагався. — Відтоді як ти тут, Джеймі набагато краще. Я уже почав був забувати, як звучить його сміх.
Ми обоє прислухалися до веселого дитячого сміху, який перекривав басовитий регіт дорослих.
— Дякую, що сказав. Саме це мене найбільше… непокоїло. Я тільки й сподівалася, що не завдам нікому непоправної шкоди.
— Як так?
Я збентежено поглянула на Джареда.
— Як так, що ти його любиш? — запитав він із цікавістю, але не наполегливо.
Я прикусила губу.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Господиня» автора Стефені Маєр на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Розділ 36 Довіра“ на сторінці 4. Приємного читання.