TextBook «Що ти маєш на увазі?» — спитала Мелані.
«Що він бачить, коли дивиться на нас? Возз’єднання родини?»
«А хіба не так? Певною мірою…»
«З одним небажаним додатком».
«Все одно краще, ніж учора».
«Гадаю…»
«Знаю, — визнала Мелані.— Я рада, що Джаред переконався: я тут… але мені все одно не подобається, коли він тебе торкається».
«А мені подобається — занадто подобається… — (Там, де Джаред діткнувся мене пучками, шкіра аж пашіла). — Вибач».
«Я тебе не звинувачую. Принаймні усвідомлюю, що не повинна б».
«Дякую».
Джеймі був не єдиним, хто спостерігав за нами.
Джебу також було цікаво — в бороді його ховалася ледь помітна усмішка.
Шерон і Меґґі пропалювали нас поглядами. Їхні вирази були настільки схожі, що, незважаючи на молоду шкіру й темне блискуче волосся, Шерон геть не здавалася молодшою за свою сивоголову матір.
Іян хвилювався. Погляд його був тривожний — він був щомиті готовий кинутися мене захищати. Хотів переконатися, що Джаред не засмучує мене. Я усміхнулася йому — мовляв, усе гаразд. Іян не усміхнувся навзаєм, але глибоко зітхнув.
«Не думаю, що він хвилюється через це», — мовила Мел.
— Ти її зараз слухаєш? — Джаред підвівся, але досі не зводив очей із мого обличчя.
Запитання відірвало мене, і я не встигла спитати, що Мелані мала на увазі.
— Так.
— Що вона каже?
— Ми помітили, щó люди подумали про… про різку переміну в твоєму ставленні,— я кивнула у бік Шерон і Меґґі. Вони воднораз відвернулися від мене.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Господиня» автора Стефені Маєр на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Розділ 36 Довіра“ на сторінці 8. Приємного читання.