Розділ 36 Довіра

— Тоді я беру Іяна, — відбила Лілі.

— Джареда.

— Брандта.

Джеймі випростався й став на пальчики, намагаючись здаватися вищим.

— Пейдж.

— Гайді.

— Аарона.

— Веза.

Тривало формування команд. Джеймі просто засяяв, коли Лілі зарахувала його до себе раніше, ніж розібрали половину дорослих. Навіть Меґґі та Джеб потрапили до команд. Кількість була рівною, поки Джаред не привів Люсину — її двоє хлоп’ят аж стрибали від збудження. В руках Джаред тримав новесенький блискучий футбольний м’яч; він простягнув м’яч, і Ісая, старший із братів, спробував його вибити з руки.

— Вандо? — звернулася до мене Лілі.

Я запечено похитала головою й показала на ногу.

— Ой, вибач.

«Я чудово граю у футбол, — буркнула Мел. — Тобто грала…»

«А я ледве ходжу», — нагадала я.

— Думаю, перший тайм посиджу на лаві запасних, — мовив Іян.

— Ні,— почав скаржитися Вез. — У тій команді Кайл і Джаред. Без тебе нам гаплик.

— Іди пограй, — сказала я. — А я… Я вестиму рахунок.

Іян подивився на мене і твердо стиснув вуста.

— Щось я не в гуморі, щоб грати.

— Без тебе команда не виграє.