Розділ 33 Сумніви

Не замислюючись, він віддав рушницю мені. Вона лягла мені в долоні, але я так і не змогла змусити себе стиснути пальці. Оце мені покарання — носити рушницю.

Іян реготнув.

— І як тебе можна боятися?.. — пробурмотів він сам до себе.

Він легко підхопив мене на руки й рушив, ще я не встигла вмоститися зручніше. Найуразливішими місцями — потилицею та внутрішнім боком стегна — я намагалася не притулятися до Іяна надто сильно.

— А чому ти вся мокра? — запитав він. Ми проходили під невеличким отвором у стелі, і я помітила, як бліді губи Іяна розтягнулися в сумній посмішці.

— Не знаю, — пролепетала я. — Може, через пару?

Ми знову зайшли в темряву.

— Ти черевичок загубила.

— Ой.

Ми пірнули в іще один стовп світла, й очі Іяна засвітилися сапфірами. Тепер його погляд був серйозний — він уважно вивчав моє обличчя.

— Я… дуже радий, що ти не постраждала, Вандо. Тобто постраждала не надто сильно.

Я не відповіла. Боялася, що він використає мої слова проти Кайла.

Проминувши велику печеру, ми одразу наскочили на Джеба. В його очах спалахнув вогник цікавості, щойно він побачив мене на руках Іяна — моє обличчя кривавилося, на розтулених долонях спочивала рушниця.

— Виходить, ти мав рацію… — здогадався Джеб. Світла в печері було досить, аби розгледіти: Джеба з’їдає цікавість, але в голосі його прозвучали сталеві нотки. Підборіддя під лапатою бородою напружилося. — Я не чув пострілу. Кайл?

— Він непритомний, — випалила я. — Треба попередити всіх — дно в купальні частково обвалилося. Важко сказати, наскільки це небезпечно. Намагаючись виборсатися, Кайл сильно вдарився головою. Йому потрібен Док.

Брова Джеба поповзла так високо вгору, що мало не сягнула вицвілої бандани на чолі.

— Ось така історія, — мовив Іян, навіть не намагаючись приховати сумніви. — І Ванда наполегливо її притримується.

Джеб засміявся.

— Дай-но мені оце, — мовив він до мене.

Я охоче позбулася рушниці. Побачивши вираз мого обличчя, він знову засміявся.