TextBook — Аніскілечки. Я бачив світлину — вона низенька й рудокоса.
— Давай я…
Іян віддав мені ганчірку, і я почала витирати піт із шиї Волтера. Зайнявши чимось руки, я завжди заспокоювалася. Волтер марив. Однак мені здалося, що він сказав:
— Дякую, Гледис, так приємно!
Я й не помітила, що Док перестав хропіти. Раптом його знайомий голос пролунав у мене за спиною — дуже лагідно, щоб не налякати мене.
— Як він?
— Марить, — прошепотів Іян. — Не знаю, від бренді чи від болю…
— Гадаю, від болю. Я б не вагаючись віддав праву руку за морфій.
— Можливо, Джаред явить іще одне диво, — мовив Іян.
— Можливо, — зітхнув Док.
Я відсутньо витирала Волтерове бліде обличчя, пильніше дослухаючись до розмови, але ні Док, ні Іян більше не згадували про Джареда.
«Пішов на вилазку», — прошепотіла Мелані.
«Шукає ліки для Волтера», — погодилась я.
«Сам пішов», — додала вона.
Я згадала той останній раз, коли бачила його, — як він мене поцілував, як нарешті повірив…
«Може, він захотів побути на самоті».
«Сподіваюся, що він не намагається переконати себе в тому, що ти — талановита актриса й шукачка в одній особі…»
«Що ж, цілком можливо».
Мелані беззвучно застогнала.
Іян із Доком перешіптувалися на сторонні теми — здебільшого Іян вводив Дока в курс останніх подій у печерах.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Господиня» автора Стефені Маєр на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Розділ 31 Потреба“ на сторінці 2. Приємного читання.