Розділ 30 Обмеження

— Рада, що ти прийшла, Вандо, — мовила Труді щиро, затуляючи рот рукою: вона дожовувала останній кусник яблука. Гайді тільки кивнула — її рот був повний. Джеймі штрикнув мене пальцем між ребра: мовляв, я ж тобі казав, що тебе приймуть? Геть забув про чемність.

— Ви приберегли обід для Мелані? — рвійно запитав він.

— Так, — кивнула Труді. Вона схилилася до пічки і витягнула металеву тацю. — Ще теплий. Тепер уже, мабуть, затвердів, але все одно це краще, ніж зазвичай.

На таці лежав величезний шматок м’яса з кров’ю. У мене аж слинка потекла, але я відмовилася від такої порції:

— Тут забагато.

— Ми повинні з’їсти все, що псується, у перший день, — заохотив мене Джеймі.— Всі наїдаються до нудоти — це традиція.

— Тобі потрібен білок, — втрутилася Труді.— Ми були на печерному раціоні задовго. Дивно, що досі ніхто не занедужав.

Отож я їла білок, а орлиний погляд Джеймі проводжав кожний шматок м’яса від таці до мого рота. Я з’їла все до крихти, щоб догодити йому, хоча від такої кількості у мене аж живіт заболів.

Поки я доїдала, кухня знову почала наповнюватися людьми. Дехто тримав у руці яблуко — яблука ділилися одне на двох. Цікаві очі роздивлялися свіжу рану на моїй щоці.

— Чому всі збираються тут? — пошепки поцікавилась я у Джеймі. Надворі було вже темно — для вечері запізно.

Якусь мить Джеймі нестямно дивився на мене.

— Прийшли на твій урок, — мовив він, інтонацією додаючи — «звісно».

— Ти що, жартуєш?

— Я ж казав, що нічого не змінилося.

Я роззирнулася по вузькій печері. Вона не була повна вщерть. Док не прийшов, не було й учасників вилазки — а значить, і Пейдж. Ні Джеба, ні Іяна, ні Волтера. Я не помітила ще кількох: Тревіса, Керол, Рут-Енн. Зрештою, беручи до уваги події минулого дня, слухачів зібралося більше, ніж я могла уявити.

— Повернімося до дельфінів, з того місця, де ти зупинилася, — урвав мої оглядини Вез. Я бачила, що його не так цікавили інопланетні світи, як він прагнув розтопити лід.

Всі очікувально подивилися на мене. Схоже, не все змінилося, як я гадала.

Я взяла тацю з хлібом із рук Гайді й повернулася, щоб поставити її у піч. І почала розповідати спиною до слухачів.

— Ну… е-е-е… Третя група прабатьків. Вони, так би мовити, працюють на благо родини. На Землі їх назвали б годувальниками — вони йдуть із хати, щоб дістати харчі. Здебільшого вони займаються сільським господарством. Вирощують рослину, з якої потім добувають молоко…

Життя тривало.