TextBook На задньому дворі стояла халупа з чотирма дверима. Він підійшов до №3 й відчинив її. Ми увійшли. Там було ліжко, ковдра, невеличкий комод і столик. На ньому стояла електроплитка.
«Буде в тебе ще й електроплитка,» сказав він.
«Чудово.»
«2,50 наперед.»
Я заплатив йому.
«Чек видам вже зранку.»
«Добре.»
«Як тебе звуть?»
«Чінаскі.»
«А я Конорс.»
Він дістав ключ зі зв’язки й дав мені.
«У нас тут хороше, тихе місце. І я хочу, щоб так було й надалі.»
«Звісно.»
Я зачинив за ним двері. На стелі висіла лампочка без абажура. Насправді ця місцина була доволі чистою. Непогано. Я встав, вийшов на вулицю, замкнув за собою двері й через задній двір вийшов на алею.
Не варто було казати йому справжнє ім’я, подумав я. Могло статися так, що я вбив того маленького смаглявого дружка на Темпл стріт.
Уздовж схилу гори тягнулися довгі дерев’яні сходи, що вели до самої вулиці. Доволі романтично. Я все йшов і йшов, доки не натрапив на винний магазин. Я захотів купити випивки. Я взяв дві пляшки вина, а так, як був ще й голодний, то придбав велику пачку картопляних чіпсів.
Повернувшись додому я роздягнувся, сів на ліжко, сперся на стінку, запалив цигарку й налив склянку вина. Було добре. Там було дуже затишно. З решти кімнат до мене не доходило жодного звуку. Захотілося сцяти, тож я одягнув шорти, зайшов за свою хибарку й зробив діло. Звідти я бачив вогні міста. Лос-Анджелес це чудове місце, там багато бідняків, тож між ними легко загубитися. Я повернувся до кімнати й сів на ліжко. Допоки є сигарети й випивка, можна якось зводити кінці з кінцями. Я допив першу склянку й налив іще.
Може, я й зможу якось викрутитись. На восьмигодинний робочий день можна було й не сподіватись, так як всі, хто міг, уже зайняли всі місця. Була ще війна, всі навколо тільки й говорили, що про війну в Європі. Та мене не цікавила історія світу, тільки моя власна. Яке ж лайно. Батьки контролюють тебе поки ти ростеш, руйнують тебе. А потім, коли ти вже готовий стати на ноги, хтось інший хоче нап’ялити на тебе уніформу для того, аби тобі відстрелили десь дупу.
Вино було просто чудовим. У мене лишалася ще одна пляшка.
Війна. До того ж я був незайманим. Чи можна уявити, щоб тобі нахрін відстрелили дупу ще до того, як ти пізнав жінку? Чи отримав автомобіль? Що мені було захищати? Когось іще. Когось, кому срати на мене хотілося з високої гори. Війни так і не припинилися, не зважаючи на мільйони смертей.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Сендвіч із шинкою» автора Чарльз Буковскі на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „56“ на сторінці 2. Приємного читання.