Розділ «40»

«Шпигун! Я ловлю шпигунів!»

«Та годі, Гарі, облиш. Це ж просто гра. Не задобуй мене цим гівном.»

Кущі знову затріщали і з’явився лейтенант Бікрофт. Солдат і Бікрофт зайшли одне одного.

«Я впіймав тут шпигуна!» заверещав Бікрофт.

«Я впіймав тут шпигуна!» закричав солдат.

Вони обоє нервували й сердилися, я це відчував.

Бікрофт відрубав. «Здавайся, а не то тобі кінець!»

Солдат наставив на мене рушницю. «Тільки рипнись і я знесу твою срану макітру!»

Навколо зашурхотіли кущі. Залунали крики як «Зелених», так і «Синіх». Я так і сидів під деревом, поки вои збігалися. Вони здійняли куряву й неймовірний гамір, аж раптом пролунав постріл. «Ой леле! Господи-Боже!» Хтось зомлів. Рушниці впали на землю. Почалася бійка. Я бачив, як зчепилися двоє хлопців з зеленою й синьою пов’язками. Раптом звідкись виринув полковник Сасекс. Він несамовито подув у свисток. Навкруги  розліталася слина. Він підбіг до нас із кийком і почав лупасити усіх без розбору. Він був молодець. Він шмагав точно й різко, ніби бритвою.

«Та ну його! Я ВИЙШОВ!»

«Ні, Зупиніться! Боже! Припиніть!»

«Мамо!»

Групи розділилися й витріщились одна на одну. Полковник Сасекс дістав свій блокнот. Його форма навіть не зім’ялася. Його медалі висіли непорушно. Його кашкет сидів прямо. Він підкинув свою паличку, спіймав її і відійшов. Ми пішли за ним.

Він привів нас до старих військових фургонів з порватими брезентовими боками і дахами. Двигуни завелись і ми рушили. Ми сиділи одне напроти одного на старих дерев’яних лавах. Ми змішалися, «Сині» й «Зелені». Тепер ми всі буди однакові, сидячи там і дивлячись на свої брудні черевики, гойдаючись зліва-направо і вгору-вниз, поки колеса вантажівок грюкали об стару розбиту дорогу. Ми були стомлені, переможені й розчаровані. Війна скінчилася.