TextBook Всі сиділи в машині. Дідусь поманив мене пальцем. Хтось відчинив дверцята, я виліз і попрямував до нього. В нього було довге сиве волосся і довга сива борода, а коли я підійшов ближче, то побачив його гарні очі, що немов два блакитних вогника, дивилися на мене. Я спинився на деякій відстані від нього.
«Генрі,» сказав він, «ти і я, ми друзі. Заходь до будинку.»
Він простягнув руку. Чим більше я підходив, тим більше відчував його подих. Хоча цей запах і був дуже сильним, проте це була найкраща людина, яку я коли-небудь зустрічав і зовсім не боявся його.
Я зайшов з ним до будинку. Він підвів мене до крісла.
«Сідай. Я дуже радий тебе бачити.»
Він пішов до іншої кімнати. Потім повернувся з маленькою бляшаною коробкою.
«Це тобі. Відкрий.»
Кришка міцно сиділа, тож я не зміг відкрити.
«Дозволь я допоможу,» сказав він.
Він послабив кришку і повернув коробку мені. Я відкрив її і побачив усередині хрест, німецький хрест зі стрічкою.
«Ні,» сказав я. «Це твоє.»
«Він твій,» сказав він, «це просто значок.»
«Дякую.»
«Тобі пора йти. Вони хвилюватимуться.»
«Добре. До зустрічі.»
«Бувай, Генрі. А ні, зачекай-но…»
Я спинився. Він запустив пальці до кишені штанів і звідти показався довгий золотий ланцюжок. Він віддав мені свій золотий годинник на ланцюжку.
«Дякую, дідусю…»
Вони чекали мене надворі, я вийшов, сів у машину і ми поїхали. Поки ми їхали, вони розмовляли про різні речі. Вони завжди говорили, як і тоді, коли ми повертались до будинку бабусі. Вони говорили багато про що, але ніколи не згадували про дідуся.
2
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Сендвіч із шинкою» автора Чарльз Буковскі на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „1“ на сторінці 2. Приємного читання.