Розділ «22»

Я підставив рот під кран і відкрив його. В рот полилась смердюча рідина. Я виплюнув її.

“Не сци! Ковтай, блядь!”

Я знову відкрив кран і підставив рот. Смердюча рідина полилась і я проковтнув її. Я закрутив кран і випрямився. Я думав, мене знудить.

“Тепер твоя черга,” сказав я Лисому.

“Звісно,” відкинув він, “я ж не сцикун!”

Він став під бочкою і зробив добрячий ковток. Не могло бути, щоб такий малий вилупок зробив мене. Я підійшов до іншої бочки, відкрив її й ковтнув. Я встав. Починало ставати добре.

“Агов, друже,” сказав я, “мені подобається ця хрінь.”

“Ну так, йоб твою мать, спробуй іще.”

Я спробував ще. Вже смакувало краще. Мені стало ще гарніше.

“Це все належить твоєму батькові, Лисий. Не варто пити все.”

“Йому байдуже. Він зав’язав із випивкою.”

Мені ще ніколи не було так добре. Це було навіть краще, ніж мастурбація.

Я ходив від бочки до бочки. Це було казково. Чому раніше мені нічого про це не розповідали? З цією штукою життя здавалось чудовим, я почувався прекрасно, ніщо не турбувало мене.

Я випрямився й поглянув на Лисого.

“А де твоя мати? Я хочу трахнути її!”

“Я приб'ю тебе, засранцю, тримайся подалі від моєї матері!”

“Та я ж розітру тебе в порох, Лисий.”

“Я знаю.”

“Добре, не лізтиму до твоєї матері.”

“Пішли, Генрі.”