Розділ «17»

“А чому?”

“Треба бути охрещеним, щоб потрапити туди.”

“Тоді треба його охрестити.”

“Ти так думаєш?”

“Він заслуговує на рай.”

Я взяв пса на руки й ми увійшли до церкви. Ми підійшли з ним до миски зі святою водою і я тримав його, поки Френк бризкав воду йому на лоба.

“І сим освячую тебе,” сказав Френк.

Ми винесли його надвір і поставили на тротуар.

“Він навіть виглядає інакше,” сказав я.

Пес розвернувся і побіг тротуаром. Ми повернулися у церкву, зупинились біля святої води, змочили у ній пальці й перехрестилися. Ми стали на коліна біля  лави неподалік від будки для сповіді й стали чекати. З-за завіси вийшла товстуха. Від неї тхнуло. Я відчував її сморід, поки вона проходила повз. Її запах змішувався із запахом церкви, що смерділа сечею. Щонеділі туди ходили люди й нюхали ту сечу — нюхали й нічого не казали. Я хотів сказати про це священнику, та не міг. Певно, виною цьому були свічки.

“Я пішов,” сказав Френк.

Він підвівся і пройшов за завісу. Його не було доволі довго. Коли він виходив, то усміхався.

“Це було чудово, просто чудово! Тепер твоя черга!”  

Я підвівся, відсунув завісу і увійшов. Там було темно. Я опустився на коліна. Все, що я міг розгледіти, була перетинка. Френк казав, що за нею сидить Бог. Ставши на коліна, я спробував подумати про щось погане, що я вчинив, та в голову нічого не йшло. Я просто стояв там, намагаючись думати, та не міг. Я не знав що робити.

“Починай,” почувся голос. “Говори.”

Голос був сердитий. Я не думав, що звідти пролунає бодай щось. Я думав, що у Бога вдосталь часу. Я боявся. Я вирішив збрехати.

“Що ж,” мовив я. “Я... ударив батька. І... прокляв матір... Я вкрав гроші з материної сумки. І витратив їх на цукерки. Я проколов Чаків м'яч. Я заглядав дівчаткам під спідниці. Я вдарив матір. Я їв козюльки. Це все. Крім того, що сьогодні я охрестив собаку.”

“Ти охрестив собаку?”

Я був знищений. Це Смертний Гріх. Мене вже нічого не врятує. Я підвівся, щоб утекти. Я не знав, чи голос порадив мені молитися, чи взагалі нічого не сказав. Я відсунув завісу і вийшов до Френка. Ми вийшли із церкви й зупинились на вулиці.

“Я відчуваю очищення,” сказав Френк, “а ти?”