TextBook Ми зайшли у ліфт, в якому був стариган у візку. За ним стояла медсестра. Ліфт почав спускатися.
«Я думав, що помру,» сказав старий. «Я не хочу вмирати. Я боюся смерті…»
«Ти й так уже багато прожив, старий пердун!» пробурчав батько.
Старий здивовано глипнув на нього. Ліфт спинився. Двері не відчинялися. Я побачив ліфтера. Він сидів на маленькому стільчику. Це був карлик у яскраво-червоній уніформі й червоному кашкеті.
Карлик поглянув на батька. «Пане,» сказав він, «ви нестерпний дурень!»
«А ти, коротуне,» відповів батько, «відчиняй ці срані двері, а то гірше буде.»
Двері відчинилися. Ми вийшли з лікарні. Батько ніс мене через стоянку. На мені все ще був лікарняний халат. Батько ніс мій одяг у іншій руці. Вітер припідняв край халату і я побачив свої обдерті коліна, вони були вкриті йодом, бинтів не було. Батько мало не біг по стоянці.
«Коли того сучого сина спіймають,» сказав він, «я його засуджу! Я з нього витягну все до останньої копійки! Він забезпечуватиме мене до кінця життя! Мене вже нудить від тієї клятої вантажівки! «Голден Стейт Крімері»!Поцілуйте мене в дупу! Ми переїдемо на Південні моря. Ми їстимемо кокоси й ананаси!»
Батько дійшов до машини й посадив мене на переднє сидіння. Потім він сів за кермо. Завів двигун.
«Ненавиджу п’яниць! Мій батько був п’яницею. Мої брати п’яниці. П’яниці слабаки. Вони боягузи. А ті що тікають з місця події взагалі мають сісти за ґрати навіки!»
Він не замовкав усю дорогу додому.
«А ти знаєш, що на Південних морях місцеві мешканці живуть у хатинах з трави? Коли вони прокидаються зранку, їжа просто падає з дерев їм під ноги. Вони просто підіймають її й їдять, всілякі там кокоси й ананаси. А ще вони думають, що білі люди – то боги! А ще вони ловлять рибу й смажать диких свиней, а їхні жінки носять спідниці з трави й чешуть чоловіків за вухами. «Голден Стейт Крімері», поцілуй мене у дупу!»
Та батькова мрія так і не здійснилася. Чоловіка, що збив мене знайшли і посадили у в’язницю. У нього була дружина і троє дітей і не було роботи. Він був бідним п’яницею. Він просидів деякий час у тюрмі, проте батько від нього так нічого й не добився. Як він казав, «Від нього толку, як від козла молока, хай йому грець!»
15
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Сендвіч із шинкою» автора Чарльз Буковскі на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „14“ на сторінці 3. Приємного читання.