TextBook Ніякове бурмотіння хвилею прокотилося по натовпу.
— Я почекаю — нехай кожен встигне проглянути ці сторінки, — сказав Секстон. — А потім я відповім на запитання і спробую кинути світло на те, що ви зараз тримаєте в руках.
— Сенаторе! — спантеличено звернувся до нього ще один репортер. — Ці зображення — справжні?.. Несфальсифіковані?
— На сто відсотків — ні, — твердо заявив Секстон. — Інакше я б їх вам не надав.
Сум’яття і розгубленість у натовпі зросли ще більше, і Секстону навіть почувся сміх — зовсім не така реакція, на яку він сподівався. Він почав побоюватися, що переоцінив здатність представників мас-медіа робити висновки з очевидного.
— Е-е-е… сенаторе, — озвався хтось із дивними іронічними нотками в голосі. — Ви повністю ручаєтеся за справжність цих фото?
Секстон почав злитися.
— Друзі мої, кажу вам востаннє: свідчення, які ви тримаєте в руках, на сто відсотків правдиві. І якщо хтось доведе мені, що це не так, то я готовий з’їсти власного капелюха.
Секстон сподівався, що ця його ремарка викличе сміх, але він його так і не почув.
Запала мертва тиша. Репортери втупилися в нього нічого не розуміючими поглядами.
Хлопець, який щойно ставив запитання сенаторові, підійшов до нього, тасуючи на ходу фотокопії.
— Сенаторе, ви маєте рацію. Це надзвичайно скандальна інформація. — Репортер помовчав і почухав потилицю. — Тому ми й розгубилися, чому ви вирішили нею поділитися, якщо раніше заповзято це спростовували.
Секстон не розумів, про що той говорить. Репортер подав йому фотокопії. Секстон поглянув на аркуші — і на мить його свідомість згасла.
Він стояв, не в змозі вимовити ані слова.
Сенатор втупився у фотографії, яких раніше ніколи не бачив. Чорно-білі фотографії. На них — двоє людей. Голих. Руки й ноги переплетені. Кілька секунд він не міг второпати, що бачить. А потім збагнув. І це було як снаряд, що влучив йому нижче пояса.
Охоплений жахом, Секстон рвучко підвів голову і поглянув у натовп. Там почали сміятися. Половина присутніх уже телефонували до своїх редакцій, сповіщаючи про нову сенсаційну історію.
Сенатор відчув, як хтось легенько поплескав його по плечу.
Очманілий, він крутнувся на п’ятах.
Ззаду нього стояла Рейчел.
— Ми намагалися зупинити тебе, — сказала вона. — Ми дали тобі шанс.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Точка Обману» автора Ден Браун на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „131“ на сторінці 5. Приємного читання.