Розділ «100»

Вертоліт берегової охорони ще не долетів дві милі до точки, де мала розташовуватися «Гоя», коли Толланд гукнув пілота:

— А у вас є на борту прилад нічного бачення?

— Так, — кивнув пілот. — Ми ж з рятувального підрозділу. Толланд так і думав. Термосистема нічного бачення була призначена для пошуку жертв корабельних катастроф у темряві. Тепло, випромінюване головою плавця на поверхні води, на екрані світилося як яскрава червона цятка на темному тлі океану.

— Увімкніть її, будь ласка, — попросив Толланд.

Пілот розгубився.

— А навіщо? Ми когось загубили?

— Ні. Я хочу, щоб усі дещо побачили.

— З такої висоти ми нічого не побачимо, окрім палаючої плями нафти.

— А ви увімкніть, — наполіг Толланд.

Пілот якось дивно зиркнув на Толланда, натиснув кнопки, налаштовуючи термооб’єктив шукача, змонтований під корпусом машини. Невдовзі вони матимуть змогу бачити поверхню океану в радіусі трьох миль довкола. На панелі приладів засвітився рідкокристалічний екран. І на ньому поволі випливло зображення.

— Ну ні фіга собі! — пілот аж сіпнувся від подиву, й разом із ним сіпнувся і вертоліт.

Рейчел та Коркі витріщилися на екран з не меншим подивом. На чорному тлі океану виднілася величезна червона спіраль. Вона звивалася і пульсувала.

Рейчел з трепетом поглянула на Толланда.

— Схоже на циклон, яким він виглядає з супутника погоди.

— А це і є циклон, — сказав Толланд. — Завихрення теплих течій. Десь півмилі в діаметрі.

Пілот полегшено розсміявся.

— Оце так! Ми їх бачимо час від часу, але про це я ще не чув.

— Воно вийшло на поверхню лише минулого тижня, — пояснив Толланд. — Скоріш за все, протримається не більше кількох днів.

— А чим спричинений цей вир? — спитала Рейчел, ошелешена появою виру посеред океану.